Правила спілкування з дітьми і дорослими з інвалідністю.
У звертанні, написанні, спілкуванні першим має бути слово «людина». Наприклад:
«людина з інвалідністю» (а не «інвалід») «дитина з синдромом Дауна» (а не «даун») «людина з аутизмом» (а не «аутист») «дитина, що пересувається у кріслі колісному» (а не «колясочник»).Принцип «людина перед усім» підкреслює, що інвалідність не визначає людину. Перед вами не діагноз, а людина з різноманіттям інтересів, вподобань, власним характером.
«Людина з особливими потребами», «людина з обмеженими можливостями» ще досить часто зустрічаються у комунікаціях. Проте, розуміння інвалідності і відображення його у мові змінюється і прогресує, тому краще відмовитися від цих слів.
Навіть якщо ви самі є людиною або матір'ю/батьком дитини з інвалідністю, не використовуйте зменшувально-пестливі форми та алегорії, на кшталт «аутятко», «сонячна дитина» — вони принижують гідність людини.
Немає коментарів:
Дописати коментар