Робота з педагогами

Робота з педагогами, онлайн-обговорення у малих групах "Психологічний порадник «Насилля у дитячому садку: міф чи реальність»"

    Булінг (від англ. to bull - переслідувати) - свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. Булінг у ЗДО може проявлятися тиском як психологічним так і фізичним. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор і інше. 

    Сьогодні проблемі жорстокого поводження в дитячому середовищі приділяється особлива увага. У дитячому садку при насильстві немає попередньої стадії обмірковування. Дошкільнята не усвідомлюють до кінця своїх дій. Відсутнє розуміння наслідків і почуття провини. Виправданням насильства є незначний проступок. Агресивна поведінка дітей розходиться з їх словами. 

    Дослідження свідчать, що значно збільшилася кількість дітей дошкільного віку з підвищеною тривожністю. Однією з основних причин такої негативної динаміки є жорстоке поводження з дітьми. Дитинство-пора становлення особистості. І саме у цей період дитина потребує найбільшої уваги і захисту. Тож найближче оточення має забезпечити дитині належний догляд та турботу, а головне - безпечне і радісне життя. 

    Хто провокує булінг в дитсадку? Серед дітей дошкільного віку в дитячому садку можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Кожним зверненням до дитини -  словом, інтонацією, жестом, і навіть мовчанням - ми повідомляємо їй не лише про себе, свій стан, а й про неї, частіше - саме про неї. Від повторюваних зна­ків схвалення, любові та прийняття у дитини з'являється відчуття: «зі мною все гаразд», «я - хороший». А від сигналів осуду, незадо­волення, критики - відчуття «зі мною щось не так», «я - поганий». Емоційна пам'ять дитини фіксує ці відчуття, і вони стають основою формування самооцінки. У ранньому та молодшому дошкільному віці вплив найближчого оточення відіграє вирішальну роль у станов­ленні особистості дитини. 

    Жорстоким поводженням з дітьми у дошкільному закладі  мож­на вважати, зокрема: 

• підвищений тон, крик педагога; 
• необґрунтовані та неадекватно занижені оцінки; 
• сувору дисципліну, яка тримається на страхові; 
• авторитаризм, вимоги без пояснень; 
• фізичне насильство; 
• нехтування інтересами та потребами ди­тини. неприйняття; 
• погрози або терор; 
• ігнорування психологічних потреб дитини; 
• ізоляція; 
• розбещення. 

    Педагог або помічник вихователя: 

• зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі; 
• ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки; глузує із зовнішнього вигляду дитини; 
• образливо висловлюється про дитину чи її батьків; 
• проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини. 

    Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО? Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина: 

• не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо; 
• усамітнюється при будь-якій нагоді; 
• часто губить свої іграшки або речі; 
• бруднить чи псує одяг; грає поламаними іграшками; 
• відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театралізації чигрі; 
• не має друзів у групі, та інше. 

    Необхідною умовою попередження жорстокого поводження з дітьми є підвищення психологічної та педагогічної обізнаності педа­гогів. Дуже важливо, щоб педагоги усвідомлювали ті наслідки, до яких призводить жорстоке поводження з дітьми, та розуміли, які дії щодо дітей є жорстокими і де вимогливість межує з жорстокістю. А ще - необхідно формувати у педагогів толерантне ставлення до дітей. Адже педагоги мають за будь-яких умов проявляти великодушність до дітей, поважати їхні права, визнавати право кожної дитини бути ін­шою, сприймати її такою, якою вона є, вміти поставити себе на місце дитини, співпрацювати з нею на засадах партнерства. 

    Інколи діти жорстоко поводяться з однолітками. Це вияв­ляється в образливих прізвиськах, глузуванні над зовнішнім вигля­дом, погрозах, приниженнях. Саме у п'ятирічному віці діти можуть демонстративно заздрити одноліткам, зачіпати їх, змагатися з ними та часом агресивно підкреслювати власну перевагу. 

    Організовуючи освітній процес, варто використовувати різні ме­тоди і прийоми, що сприяють згурту­ванню дитячого колективу. Це систе­ма педагогічних впливів, що містить ігрові ситуації, прийоми, різні ко­лективні творчі ігри, ігрові заняття, спрямовані на створення позитивно­го емоційного настрою та атмосфери безпеки у групі однолітків. 

    Формуючи дружнє ставлення дітей до однолітків, керуватися твердженням, що дитина це не шма­ток глини, з якого можна виліпити усе, що захочеш. Дитина - особис­тість, яка здатна відчувати, пережи­вати, сприймати, розмірковувати, хотіти, і, спираючись на свій уні­кальний досвід, мати свою власну точку зору та вибирати, як їй поводитися у тій чи тій ситуації.  

    Тож  намагатися сформувати у дітей морально-етичні цінності, збагачуючи їхній досвід добрими вчинка­ми, дружнім ставленням одне до одного, заохочуючи піклування про молодших та слабших, допомагати товаришам тощо. 

    Жорстоке поводження з дітьми та його наслідки.  «Будь-яку дію або бездіяльність стосовно дитини з боку батьків, осіб, які їх замі­нюють, а також закладів або суспільства загалом, внаслідок чого порушено фізичний або психіч­ний розвиток, здоров'я або благополуччя дитини, а також обмежено її права й свободи вважають жорстоким поводженням з дітьми». 

    Основними формами жорстокого пово­дження з дітьми є: 

- психологічне (емоційне) насильство  

- сексуальне насильство або розбещен­ня  

- фізичне насильство  

- нехтування інтересами та потребами ди­тини . 

    Обговорення міні-лекції «Різновиди та ознаки насильства щодо дітей. Інтерактивна вправа «Відкритий мікрофон». Підготувала практичний психолог Астапенкова В.М.. Використано інтернетресурс.