Робота з педагогами

  Як зробити так, щоб ваше життя було приємним, а ваші ресурси не випаровувалися?

1. Візьміть перерву. Навіть якщо ви обожнюєте роботу та щоранку прокидаєтеся з думками про неї, пауза потрібна всім. Повноцінна активна відпустка може врятувати від вигорання та надати сил.
2. Піклуйтеся про себе. Приділіть 5 хвилин чашці улюбленого чаю чи кави, телефонній розмові чи улюбленій музиці, якщо відчуваєте прилив тривоги чи роздратування. 
3. Плануйте день. Почніть день із приємної справи, а потім переходьте до поставлених задач.
4. Хваліть себе. Нагадуйте собі про власні досягнення. Виписуйте найзначніші досягнення дня, якщо вам заважає внутрішній перфекціонізм.
5. Чергуйте складні завдання з приємними. Перенапруження під час роботи не сприяє утриманню ресурсу, тож згодом ви починаєте вигоряти. Плануйте свій день так, щоб він був збалансованим, приємним і продуктивним.
6. Говоріть про себе лише позитивне. Не допускайте руйнівних оцінних суджень себе та оточуючих.
7. Частіше займайтеся улюбленою справою. Хобі допомагають уникнути вигорання, головне в цьому процесі – навчитися відновлювати сили та заряджатися енергією.
8. Будьте фізично активними. Фізична активність – ефективний спосіб позбутися вигорання. Після декількох простих вправ тіло почне підганяти вас швидше закінчити роботу та займатися спортом.
9. Будьте уважні. Якщо людина перебуває у стресовому стані, головною проблемою є нестача усвідомлення причини. З уважними та виваженими кроками у вас з'явиться більше часу для роздумів і розв'язання проблем.
10. Зверніться до фахівця. Причини, що лежать в основі емоційного вигорання, іноді важко зрозуміти без професійної допомоги. Терапія – це спосіб підтримки здорового духу. Емоційне вигорання не лише є ознакою стресу на робочому місці, а й може стати причиною нових проблем. Пам'ятайте, що психолог – не лікар, звернувшись до нього ми не стаємо «психами». 

Шпаргалка для батьків

 Страх самотності, що з’явився під час війни. Причини та як впоратись?

 У суспільстві існує думка, що самотня людина не може вважатися успішною чи щасливою. Звісно, це стереотип, що зазнає активної критики в сучасному світі. Проте на підґрунті саме таких установок багато людей досі відчувають страх через самотність.

 В архаїчному ж уявленні самотність дорівнювала смерті поза групою. Очевидно, чому в умовах війни люди все частіше можуть переживати страх самотності, хоча в мирний час абсолютно спокійно жили наодинці і не мали жодного дискомфорту. Війна стократно збільшила відчуття небезпеки.

 Також є випадки, коли ми просто позбавлені можливості бути поруч із близькими людьми і тому відчуваємо страх через самотність. Під час війни багато українців рятуючись покинули свій дім, переїхали за кордон, хтось із пари залишився сам, коли чоловіка або дружину мобілізували до армії.

Безумовно, така різка зміна – важкий стрес, що може спровокувати страх засинати в порожній квартирі, виходити на вулицю і займатися щоденною рутиною. Він паралізує.

ТОЖ ЯК ВПОРАТИСЯ ЗІ СТРАХОМ САМОТНОСТІ ВЛАСНИМИ СИЛАМИ? ПСИХОЛОГИ РАДЯТЬ:

 Проаналізуйте свій страх – чи є він раціональним? Низка наших страхів не мають нічого спільного з реальною небезпекою для життя чи здоров'я. Тож дайте чесну відповідь собі – чому ви боїтеся самотності? Коли ви виявите справжнє джерело свого страху, спробуйте з ним попрацювати.

Наприклад, ви боїтеся засинати наодинці або що до вашого житла хтось вдереться (на жаль, актуально для людей, які пережили окупацію). У разі, коли не йдеться про клінічні випадки (тобто аутофобію – патологічний страх самотності, також страх самого себе), спробуйте впоратися підручними засобами.

Познайомтесь із сусідами, якщо ви зараз знаходитеся на самоті в чужому місті чи країні, поспілкуйтеся з баристою в кав'ярні поруч із домом, продавцем у найближчому магазині – це допоможе створити відчуття знайомого і безпечного простору.

Якщо є змога, змініть замок на більш надійний або залишайте світло в квартирі вночі горіти, придбайте щось для самозахисту – на психологічному рівні це дозволить почуватися в порожній квартирі впевненіше.

Якщо не можете заснути на самоті – домашній улюбленець або увімкнений перед сном фільм допоможуть зменшити відчуття страху.

 Зовнішня опора. Знайдіть людину, друга, якому ви можете зателефонувати в будь-який момент, коли вас охоплює страх через самотність. Попередьте та спитайте, чи не проти він/вона допомогти вам впоратися з таким станом. Бути чесним і визнати необхідність у допомозі – це нормально.

 Дні тиші та самопізнання. Щоб навчитися почуватися комфортно наодинці, спробуйте запровадити дні тиші. Спочатку проведіть у тиші годину, поспостерігайте за собою. Потім спробуйте пів дня. День. Можна поїхати у відпустку без друзів чи близьких. Це поступово навчить вас бути із собою, знаходити цінність у собі та знизить страх самотності.

ВАЖЛИВО.

В окремих випадках страх самотності пов'язаний із більш глибинними травмами та нав'язливими думками. У такому разі необхідна допомога кваліфікованого психолога. Платформа психологічної підтримки українців «Розкажи мені» працює дистанційно та на безоплатній основі. Не бійтеся звернутися по допомогу.

Все реакции:5

Психологічна допомога під час військових дій

 Кожні батьки хочуть вберегти свою дитину від будь-якого зла та дати їй постійне почуття безпеки.

Але, на жаль, ми живемо в часи війни, і нам треба бути готовими до непередбачуваних ситуацій.

Простим, але дієвим способом захистити дитину є створення памʼятки безпеки. У випадку, якщо у критичній ситуації вас не буде поряд, інший дорослий повинен мати важливу інформацію про вашу дитину.

В «Порадах батькам під час кризи» ви знайдете прості рекомендації щодо створення памʼятки безпеки

Цікаве дозвілля

 Терапевтична казочка про заздрість

Робота з дітьми

 Гра-медитація "Я море"

Робота з педагогами

 Консультація для педагогів «Явище булінгу в закладах освіти: причини виникнення, ознаки та протидія»

    Булінг (цькування) є груповим явищем, і впливає на поведінку і почуття кожного із сторін. Булінг не має стати нормою поведінки в групі і не має залишитись поза увагою. Протидія булінгу (цькування) полягає в плануванні та реалізації ряду заходів, способів, методів, спрямованих на відновлення та нормалізацію психологічного клімату у колективі після випадку булінгу (цькування) та уникнення повторення випадку в окремій групі та в закладі освіти в цілому.

    Булінг у ДНЗ (ЗДО) може проявлятися як тиск: психологічний чи фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

    Психологічні особливості дітей 4-7 років. У цьому віці діти мають особливості саморегуляції, мають труднощі з тим, щоб контролювати свої вчинки, схильні до емоційних проявів та реакцій. Також у дітей лише формується вміння розуміти причини власних дій та реакцій інших. Булінг (цькування) в середовищі менших дітей виникає як спосіб виразити роздратування, образу, показати зверхність. Якщо такі прояви не забороняються, то така поведінка може стати систематичною. І навпаки, якщо діти чують лише заборони, а натомість не навчаються по-іншому виражати свою злість прийнятним способом, то цькування стає прихованим.

    Навіть серед дітей дошкільного віку можна помітити поведінку з ознаками булінгу (цькування). Провідною діяльністю для дітей цього віку є гра, тож булінг найчастіше проявляється саме в процесі гри. Наприклад, дівчинку в групі дитячого садка щодня не приймають до гри інші діти через домовленість, або просто через те, що так вирішили діти, які є популярними в групі. Кожного дня дівчинка звертається до інших дітей, а ті щоразу їй відмовляють у спільній грі. Надалі їй можуть дозволити грати, але лише у тій ролі, що обере група. Зазвичай, це непривабливі ролі (наприклад, домашньої тварини у грі в сім’ю, замість іншої ролі, яку б хотіла зіграти дитина).

    Зазвичай, ознаки булінгу (цькування) мають такі ігри, які жорстко приписують дитині поведінку, мають риси приниження або висміювання та не дозволяють заявити про свої бажання.

    Вихователі мають зважати на подібні ситуації, помічати та вчасно реагувати на них наступним чином:

− вчити дітей говорити «ні», коли їм неприємно;

− створити правило, як зупиняти тих, хто тебе ображає (сказати “стоп”, але не вдарити);

− вводити правила в групі, як реагувати на «ні» або «стоп»;

− звертати увагу на скарги дітей, навіть якщо вони здаються незначними;

− не ігнорувати пошкодження речей, або тілесні ознаки булінгу (цькування);

− заохочувати дітей говорити, якщо вони бачать, коли когось у групі ображають;

− планувати ігри так, щоб у них мали змогу взяти участь всі діти, в тому числі діти, які за якимись ознаками відрізняються від решти. Адаптувати ігри, щоб вони були інклюзивні і доступні для всіх;

− говорити з дітьми про булінг (цькування) простими прикладами. Наприклад, про те, що всі діти різні, і не можна ображати того, хто просто відрізняється від тебе; про те, що в кожного є межі, і не можна торкатись іншої дитини, якщо вона проти цього; про те, що може відчути дитина, коли її образили.

    Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

Шпаргалка для батьків

 Що робити, коли особистий ресурс на нулі?

Багато людей сприймають стан емоційного вигорання як категорично негативний, помилково докоряючи собі в лінощах чи неорганізованості. Насправді ж стан «нульового ресурсу» просто сигналізує нам про необхідність зробити перерву та перемкнути увагу.

ЯК ШВИДКО ПОВЕРНУТИСЯ У «ФОРМУ»? ПСИХОЛОГИ РАДЯТЬ:

 ЩОДЕННІ РИТУАЛИ РАДОСТІ

Стрес не завжди очевидний. Навіть коли здається, що в житті все спокійно, щоденна рутина та обов’язки забирають багато енергії. Ритуали, які дозволяють відновити особистий ресурс, мають бути так само щоденними. Чашка кави зранку в цілковитій тиші або година, проведена наодинці з улюбленою музикою. Дрібниці, на які постійно не вистачає часу, але саме вони допомагають нам відновити мотивацію та налаштуватися на продуктивний день.

 УПОРЯДКОВАНИЙ ПРОСТІР І ДОГЛЯД ЗА СОБОЮ

Коли здається, що в житті все йде не за планом, важливо відновити відчуття контролю. Тому впорядкування робочого місця або власної оселі може бути першим кроком. Також приділіть увагу догляду за собою.

 СПОРТ

Традиційне джерело дофаміну. Так званого «гормону щастя», що, зокрема, має вагомий вплив на зосередженість і мотивацію. Прості та регулярні фізичні навантаження здатні допомогти вийти зі стану втраченого емоційного ресурсу.

 КОХАННЯ (IF YOU KNOW WHAT І MEAN)

Напередодні Дня всіх закоханих буде злочином не згадати про цей метод, що також є потужним джерелом дофаміну і способом знизити рівень стресу. Тож класики радять: кохайтеся. З правильними людьми. І вони мають рацію.

 SMALL TALK

Коли не вистачає енергії та відчувається важка втома від рутини, маленька розмова ні про що з новою людиною може дати позитивний імпульс, такий необхідний вашій психіці.

 МРІЙТЕ

Так, це складно робити під час війни – планувати майбутнє та своє життя. Але саме цей образ майбутнього часто змушує людей боротись і перемагати навіть у найбільш безвихідних ситуаціях. Вірте в себе та у своє майбутнє.