Цікаве дозвілля

 Повчальні мультики "Благодійність"

Робота з дітьми

 

Розвиток просторового уявлення. Формування понять праворуч

Робота з педагогами

 Попередження насильства, жорстокого поводження в сім’ї та в дитячому колективі

«Якщо твої наміри розраховані на рік - сій жито, на десятиліття - саджай дерева, на віки - виховуй дітей» (народна мудрість).

Люди, у яких різна освіта, різний характер, різні погляди на життя, різні долі, але є одне, що об’єднує нас, це наші діти, які можуть стати сумом чи радістю. Як і що треба зробити, щоб наша дитина стала для нас щастям, щоб колись можна було сказати собі: «Життя склалось».

Нажаль, таке явище, як насилля та жорстокість в сім’ї та в дитячому колективі живе серед нас, дорослих і серед наших дітей.

Насильство - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування однієї людини по відношенню до іншої людини, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи як людини, так і громадянина, а також наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.

Насильство в сім’ї - серйозна і поширена проблема в світі. Воно впливає на життя дітей і підлітків: третина дітей в Україні щороку спостерігають акти насильства в сім’ї. Найбільш типовими наслідками такої ситуації стають такі скарги батьків чи педагогів на поведінку дітей: бійки, конфлікти з оточенням, низька шкільна успішність, замкненість тощо. До емоційних проблем таких дітей можна зарахувати: підвищену агресивність, знижений настрій, депресію, тривожність, страхи, нестійкість емоційної системи.

Часто батьки скаржаться на психоневрологічні розлади у дітей - безсоння, енурези, а також соматичні — серцево-судинні розлади. Порушення травлення, астму тощо.

У тоталітарних сім’ях, де прийняті директивні, жорсткі форми виховання або дитину надмірно опікують, не враховуються потреби та психоемоційні особливості дитини, батьки не усвідомлюють жорстокої поведінки з дітьми. Вони вважають, що жорсткі умови виховання корисні, і не розуміють, що це негативно впливає як на психіку дитини, так і на стан її соматичного здоров’я.

Самі діти, які зазнають жорстокого поводження і насильства, звертаються за психологічною допомогою вкрай рідко.

Що ж таке жорстоке поводження з дітьми? Як відрізнити послідовні дії батьків при вихованні в дитини дисциплінованості та відповідальності від їхніх насильницьких дій? Які дії треба вважати неприпустимими, які з них підлягають покаранню згідно з Законом України «Про попередження насильства в сім’ї»?

Види та форми жорстокого поводження з дітьми.

Фахівці виділяють 4 типи жорстокого поводження щодо дітей:

1. Фізичне насильство.

2. Нехтування.

3. Сексуальне насильство.

4. Психологічно жорстоке поводження.

Фізичне насильство - нанесення фізичних пошкоджень, тілесні карання, а також залучення дітей до вживання алкоголю й наркотиків. У деяких сім’ях як дисциплінарний захід використовують різні види фізичного насильства - від потиличників до ляпасів і шмагання ременем. Необхідно усвідомлювати, що фізичне насильство - це фізичний напад, що завжди супроводжується словесною образою та психічною травмою. Що, без сумніву, є прямим порушенням прав та свобод людини, та зокрема дитини.

Сексуальне насильство - використання дитини дорослим або іншою дитиною для задоволення сексуальної потреби, а також залучення до дитячої проституції, в тому числі з використанням порнографічної літератури, фотографій, кінофільмів з метою отримання прибутку.

Психологічне насильство (емоційне) - відсутність любові та уваги до дитини, приниження її людської гідності, грубість (словесні образи, погрози забороняють виходити на вулицю, гуляти з однолітками: маніпулюють нею, використовуючи при цьому неправду й незгоду, кривдять її родичів і друзів для того, щоб прогнати їх.

Нехтування (зневажання основних потреб дитини) - відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одягу, житлі, вихованні, медичній допомозі через низку об’єктивних причин (бідність, психічне захворювання, недосвідченість ), а також без них.

Отже, причинами жорстокості серед дітей є: статус дитини в колективі, відношення до нього однолітків, взаємовідношення з вчителями, стосунки в сім’ї, а також чоловічий стереотип поведінки, який культивується як у сім’ї, так і в засобах масової інформації.

Як бачимо, поширенню жорстокості дітей сприяє необізнаність батьків або осіб, що замінюють їх, із тим, які заходи впливу неприпустимі у взаєминах із дитиною, нерозуміння того, що не кожне покарання принесе дитині користь. Негативну роль відіграє також низький рівень правової культури населення, недостатні знання законодавчих норм, що охороняють права дитини та гарантують покарання кривдників.

Пам’ятайте що:

1. Діти - основа сім’ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості розвитку дитини.

2. Не ображайте, не бийте, не принижуйте дитину. Пам’ятайте, навчання - це радість (негативні емоції не сприяють засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком ви нічого не зміните.

3. Знайдіть час для бесіди з дитиною. Під час спілкування не реагуйте бурхливо, не засуджуйте, а будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень, думок. Намагайтеся контролювати режим дня дитини.

4. Пам’ятайте, що дитина - це ваше відображення (грубість породжує грубість, крик - крик, а взаєморозуміння і доброзичливість - добро і злагоду в сім’ї). Запитайте себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?»

5. Дитина - це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права (на навчання, відпочинок тощо) і певні обов’язки (вчитися, дотримуватись правил для учнів).

6. Якщо ви помітили, що у дитини «важкий» період, тоді підтримайте її.

7. Не віддаляйте дитину від себе - знайдіть час поговорити, зрозуміти, згадати себе в її віці, допоможіть, якщо потрібно, лагідним добрим словом.

8. Не шкодуйте ніжних слів, будуючи стосунки з власною дитиною.

9. Ви дали дитині життя, тож допоможіть зорієнтуватися у бурхливому морі життєвих подій.

10. Приймайте та любіть дитину такою, якою вона є.

Шпаргалка для батьків

 Мультики для дітей: чудовий варіант дозвілля чи шкода?

    Час, який діти проводять перед екраном, збільшився з різних причин. Гаджети стали невіддільною частиною життя людей, і навіть малечі.

Середовище, яке оточує дітлахів, має бути щасливим, безпечним та цікавим, оскільки це дуже важливо для їхнього навчання та розвитку. Багато досліджень підтверджує, що 85% структур мозку дітей формуються в ранньому віці. Тому в ці роки ми маємо по-особливому дбати про те, що показуємо нашим дітям, як поводимося пере ними та який досвід передаємо.

Раніше мультфільми можна було подивитися тільки в певні години по телевізору. Зараз же діти мають доступ до нескінченної бази в Інтернеті, до якої можна звернутися в будь-який момент.

    В ЧОМУ ПОЗИТИВНИЙ ЕФЕКТ?

Переглядаючи мультфільми, дитина може вивчити правильні моделі поведінки: треба слухатися батьків, допомагати іншим, вчитися. Також слідкуючи за героями, діти можуть вчитися аналізувати проблеми, керувати ризиком, бути лідером або навіть полюбити спорт.

Добре продумані сценарії дійсно можуть простими словами пояснити дитині про правила безпеки, навички перебування на природі та як працює фізика.

Герой мультфільму може бути взірцем для дитини на роки. Тому дуже важливо, щоб дитина отримувала хороші послання та правильно їх сприймала.

В ЧОМУ НЕГАТИВНИЙ ЕФЕКТ?

Водночас мультфільми можуть бути небезпечними. Адже різні шоу можуть мати вказівки, які суперечать батькам або загальним правилам.

Навмисне негативний контент може змусити дитину засумніватися у вчителях, способі життя, в якому вона виросла та принципах, які прищеплюють дорослі.

Персонаж, якого діти бачать на екрані, може бути агресивним та приймати неправильні рішення в типових ситуаціях.

ВИСНОВКИ

Ми не зможемо огородити наших дітей від усього, що нам здається недоречним чи неправильним. Тому нам потрібно навчитися жити у тих умовах, які ми маємо.

Під наглядом батьків і протягом певного часу, мультики можуть принести багато користі — розвинути уяву, допомогти вивчати іншу мову та просто розважити.

Тому пильнуйте за тим, що та як довго дивиться ваша дитина.

Все реакции

Психологічна допомога під час військових дій

Що зараз відбувається з нашою психікою?

ЖИТТЯ ПІД ЧАС ДОВГОСТРОКОВОЇ ВІЙНИ

Як працює наша психіка?

Людина в один момент часу може зосередитись на чомусь одному: щось є у фокусі, а щось - на тлі. Уявіть собі картину, де один об’єкт чіткий, він є фігурою, а все інше - розмите, це є тлом. Ці фігури постійно змінюють одна одну.

Так зараз відбувається з буденним життям і війною. На якийсь час після 24 лютого повномасштабна війна стала єдиною фігурою, а наше життя - стосунки з друзями, коханими, питання освіти, роботи - перейшло у фон.

 За більш ніж 100 дні війни відбулася стадія орієнтації в ситуації. Війна може переходити на позицію фону, а наперед виходить щось інше. Яскравий приклад - кохання під час війни. Тоді фігурою стають стосунки, але вони все одно відбуваються на тлі війни.

У людей у червоних зонах війна частіше є фігурою. Людина у Харкові живе тим, що фокусується на звуках, пострілах. В ці моменти навіть звичайне побутове життя для неї є фоном.

Для мешканця Києва чи Львова війна часто перестрибує з фігури на фон.

 Наприклад, коли я йду в кіно - цікавий сюжет фільму стає фігурою. Починається повітряна тривога, мені потрібно покинути зал і перейти у сховище - війна знову переходить з фону на передній план.

Війна - це потужна подія, яка постійно присутня у нашому житті, робимо ми буденні справи чи ні. Просто вона весь час чергується - то на передньому плані, то на задньому.

Конфлікти на суперечки зараз стаються між людьми, у яких війна займає різну позицію в конкретному моменті.

Позбутися фону війни наразі для українців неможливо. Вона все одно залишається у нашому житті. Просто не весь час перебуває на передньому плані. Навіть для українців закордоном війна все одно буде фоном, однак більш далеким.

Проблеми починаються, коли конструкція “застигає”. Якщо людина фокусується лише на війні, то дуже сильно виснажується. Коли війна залишається тільки фоном, то зростає тривога.

Ми не можемо вдавати, що війна не існує. Так само ми не можемо вдавати, що не існує життя та наших потреб. У довгостроковому варіанті - це завжди одночасно життя на фоні війни й війна на фоні життя.

Наше завдання зараз - навчитися перемикатися і прийняти той факт, що, по-перше, не перемикатися неможливо, по-друге, це нормально.

Навіть військові на фронті перемикаються: жартують, займаються творчістю або навіть захищають дипломні роботи. Бо перемикатися - це нормально і необхідно для нашої психіки.

Зараз українці тільки-тільки виходять з шокового стану, триває фаза виснаження і навіть депресивних станів. Нормально бачити ще якісь фігури, окрім війни, інакше людина швидко вигорить і втомиться.

Потрібно прийняти те, що українці будуть найближчим часом перемикатися з війни на життя і навпаки. Так буде, допоки триває війна, і ще якийсь час після нашої перемоги.

Цікаве дозвілля

 Повчальні мультики "Невиконані обіцянки"

Робота з дітьми

 Завдання для дітей.

Вправа "Що зайве?"