Робота з педагогами

 Ігри під час війни: як допомогти дитині почуватися в безпеці

Кожна гра має свою мету: розвиток мислення, уваги, уяви, комунікативних навичок, зняття фізичної напруги тощо. І важливо пропонувати дитині актуальну гру. 

«Чарівна кімната» — рухлива гра, яка допоможе зняти фізичну напругу та розслабити м’язи.

Правила: розкажіть дитині історію про чарівника, в кімнаті якого вона щойно опинилася. Її власника зараз немає вдома. Кімната не звичайна, а зачарована. Кожної миті вона змінює свій зовнішній вигляд. І от кімната перетворилась на пустелю — починаємо із дитиною рухатись, ніби у пустелі, стрибаючи на пекучому піску; тепер ми в акваріумі — починаємо плисти; та ось ми й на скелі — імітуємо підйом угору; далі вигадуємо все нові й нові місця, відповідно до обставин.

«Що змінилось?» — гра, яка сприятиме розвитку уваги та пам’яті.

Правила: викладіть перед дитиною декілька предметів: ляльку, набір геометричних фігурок, різноколірні олівці тощо. Попросіть їх запам’ятати. Далі попросіть дитину відвернутися чи заплющити очі та щось змініть: зачіску ляльки, додайте предмет чи заберіть його, поміняйте їх місцями. Дитина має визначити, що змінилось.

«Що було б, якби…?» — гра, яка сприяє розвитку уяви та креативності.

Правила: дайте волю фантазії дитини: нехай вигадує питання та дає розгорнуті відповіді.

– Що було б, якби собаки вміли літати?

– Що було б, якби море пчихало?

– Що було б, якби до вас завітали слони на сніданок?

– Що було б, якби всі футболки перетворилися на книги?

«Історія 2.0» — гра з елементами казкотерапії, яка розвиває уяву та може мати терапевтичний ефект.

Правила: запропонуйте дитині написати історію про продовження пригод улюбленого казкового героя. Можна окреслити конкретну проблематику. Наприклад, а як би цей герой діяв в ситуації повітряної тривоги чи бомбосховищі? Така гра може допомогти дитині виплеснути свої переживання в історію та віднайти відповіді на питання, які хвилюють.

Руханка, яку можна проводити вранці як зарядку (Авторка – Ольга Бабяк)

У саду, у нашому яблунька цвіла.

Пишні свої гілочки до сонця підняла. (імітуємо рухи)

А на гілках квіточки голівками кивають, (імітуємо рухи)

Щоб вродили яблучка, бджілок виглядають. (імітуємо рухи).

Шпаргалка для батьків

 Як навчити малюків поважати чужу власність

ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ТОГО, ЩО ТАКЕ ЧУЖА ВЛАСНІСТЬ ТА ЯК ПОТРІБНО ДО НЕЇ СТАВИТИСЬ.

Дітям дошкільного віку буває складно зрозуміти необхідність поважати власність інших людей. З кожним роком, який вони проводять у дошкільних навчальних закладах в оточенні предметів, які їх притягують і належать дитячому садку або іншим дітям, вони все більше й більше дізнаються про баланс між тим, чого хочуть вони, й потребами та правами інших. При цьому важливо врахувати, що такі навички залишаються в них, незважаючи ні на що, усе ще на стадії розвитку.

Дошкільники ще не мають того рівня розвитку мозку, щоб завжди контролювати та керувати своїми бажаннями, й можуть діяти імпульсивно, засовуючи бажану іграшку собі в кишеню або грубо поводитись із тендітними предметами. Їх рівень розвитку також обумовлює наявність певного егоцентризму, що проявляється в тому, що їм важко побачити світ з точки зору інших людей (проте легко зі своєї). Вони також можуть мати труднощі при розумінні самої ідеї власності, їм дійсно нелегко примиритися з різницею в поняттях особистої речі й речі, якою потрібно ділитися (про що їм так часто нагадують у дитячому садку).

Якщо ваша дитина бере та/або псує речі інших дітей, це зовсім не означає, що вона погана дитина, або незабаром почне проявляти все більш серйозну девіантну поведінку (поведінку, що відхиляється від загальноприйнятих норм), – ні. Це просто означає, що ви повинні навчити її поважати власність інших людей, і чим раніше ви це зробите, тим легше буде виправити це дуже розповсюджене, насправді, явище.

Ось деякі принципи, якими можна керуватись під час навчання.

Не робіть великої проблеми через викрадену або пошкоджену річ

Якщо ви це зробите, ваша дитина навчиться лише дуже ефективного способу привертати вашу увагу. Тому краще спокійно порозмовляйте з нею та поясніть, що відчувають інші люди, коли їхні речі ламають чи беруть без дозволу. Обов’язково поєднайте ваші слова із життєвим досвідом своєї дитини, бо дітям цього віку треба дуже багато практикуватись у тому, як ставити себе на місце іншої людини. Скажіть таке: «Як би ти почувався, якби цей хлопчик взяв твою улюблену річ і закинув її в інший кінець кімнати? А тепер подумай, чи хочеться цьому хлопчику, щоб ти теж так добре ставився до його речей. Я знаю, що наступного разу в тебе вийде зробити саме так». Коли ви порозмовляєте зі своєю дитиною, використовуючи такий підхід, то допоможете їй розвивати емпатію, яка слугує міцною основою для формування соціальних навичок.

Навчіть дитину того, наскільки важлива для вас чесність

Хай ваш малюк відразу ж поверне річ, яку він узяв, або розповість власнику про її пошкодження. Не робіть це замість дитини. Потренуйтеся завчасно в тому, що він скаже. Не підскакуйте відразу, щоби пояснити, що сталось, – хай ваша дитина спробує все зробити самостійно, навіть якщо вона соромиться або починає плакати, просто дайте їй шанс вирішити цю ситуацію самостійно.

Попросіть власника речі розповісти про те, що він відчуває у зв’язку з тим, що сталося

Після цього попросіть дитину повторити те, що було сказано. Підкресліть, що ви знаєте, що цього разу ваша дитина не зробила правильний вибір, але тепер, коли вона все знає про те, що відчувають інші при неповажному ставленні до їхніх речей, ви переконані, що наступного разу дитина прийме найкраще рішення.

Вдома обміркуйте наслідки вчинку дитини

Не дозволяйте малюку брати речі без дозволу, навіть якщо це вам жодним чином не заважає й у принципі не є якоюсь проблемою. Поясніть про наслідки, які неминуче настануть, якщо дитина візьме щось без дозволу, та непохитно притримуйтесь їх. Придумайте (превентивно) те саме і для тендітних предметів та включіть у розробку таку поведінку, яка може завдати їм шкоди, навіть якщо дитина поки що не робила нічого подібного. Наслідки не повинні бути спрямовані на покарання дитини, але повинні навчити її важливих речей, тому вибрані вами наслідки мусять включати ремонт зламаного або відновлення стосунків з тією дитиною, в якої було щось узято.

Запропонуйте їй прості фрази та запитання, наприклад: «Будь ласка, можна, я подивлюся твою книгу?» або «Будь ласка, можна, я пограю із твоїм м’ячем?». Обов’язково попрактикуйтеся з нею в тому, щоб, коли дитина погодиться, сказати їй «дякую». Найважливіше при цьому навчити її реагувати та казати «Усе добре, я розумію», якщо інший малюк відмовить їй, сказавши «ні». Ваша дитина повинна зрозуміти, що якщо річ належить не їй, то поділитись чи ні – це право вибору тієї людини, а сама вона не має права використовувати щось лише тому, що вона цього хоче, навіть якщо вона ввічливо попросила.

Хай ваші діти бачать, що ви самі завжди поважаєте власність інших

Чи ввічливо ви попросили дозволу взяти щось, що вам знадобилось, чи просто мовчки взяли це? Якщо ви ненавмисно зламали щось потрібне, що ви будете робити? Ви чесно визнаєте свою помилку та запропонуєте відремонтувати речі чи, може, запропонуєте оплатити власнику шкоду? Ви – головний зразок для наслідування вашої дитини, тож пам’ятайте, що вона завжди спостерігає, слухає й учиться саме у вас.

Іноді діти проявляють руйнівну поведінку, щоби привернути вашу увагу

Тому переконайтеся, що приділяєте своїй дитині позитивну увагу, особливо, якщо вона з повагою ставиться до інших людей та їхніх речей.

Усі ми, включаючи дорослих, вважаємо речі інших людей набагато привабливішими, ніж усе те, що маємо самі. Такі речі захоплюють і надихають нас, захоплюють нашу увагу, а все тому, що вони є для нас новими й незнайомими.

Діти дошкільного віку постійно експериментують із правилами та межами свого світу, в якому так багато нових і цікавих речей, і один з багатьох уроків, які вони повинні отримати, полягає саме в повазі до майна інших людей. Якщо ви можете спокійно обговорити ситуацію та правильно використати неминучі наслідки, незабаром, коли справа дійде до питань ставлення до власності інших людей, ваша дитина правильно відрегулює свою поведінку.

Психологічна допомога під час військових дій

 Психологічна допомога дітям під час воєнних дій

Поради батькам щодо допомоги дітям впоратися з тривожністю під час воєнних дій

1.Не ігноруйте й не ухиляйтесь від запитань, але не лякайте, коли будете відповідати.

2.Пояснюйте, що наша армія захищає нас. У дорослих є план. У вас також є план – обговоріть деталі, що робити в стресових ситуаціях, дайте конкретні інструкції. Поясніть, що ви йдете в більш безпечне місце, проте воно може бути менш комфортним, ніж дім, розкажіть, що зібрали необхідні речі, дайте можливість обрати, що дитина візьме із собою (так вона відчуватиме відповідальність і хоча б мінімальний контроль над ситуацією).

3.Дайте можливість висловити емоції. Скажіть, як самі себе почуваєте (боятися – це нормально, на своєму прикладі покажіть що страх – це ок, ви розумієте дитину, проте не панікуйте й будьте опорою). Потім запитайте в дитини, що вона відчуває, – дайте їй час відкритися, не наполягайте, якщо не хоче говорити.

Обговоріть, що робити із сильними емоціями, і спробуйте зробити це разом: можна плакати, кричати, стискати щось, фізично рухатися (стрибати, ходити), дихати глибоко (глибокий вдих – затримка дихання – видих, для дуже маленьких дітей ще можна дихати так, ніби сильно дмухаєш на квітку). Якщо помітили, що дитина стала панікувати – подихайте разом, випийте ковток води, обійміться. Будьте поруч, дайте знати: як тільки що – ви тут, нехай звертається до вас – вона не одна.

4.Залучайте дитину до вибору того, що будете робити. Давайте вибір із кількох варіантів: будемо дивитися мультик чи помалюємо? Пограємо в цю гру чи в цю?

5.У кожної сім’ї є справи, які ви щодня робили разом – продовжуйте їх робити, це дасть можливість дитині на чомусь концентруватися, трохи поверне відчуття спокою. Якщо ви робили руханку зранку, а ввечері дивилися пізнавальні відео – продовжуйте.

6.Коли слідуєте з дитиною в сховище, поясніть, що кожен герой казок та мультиків проходить випробовування на сміливість і долає різноманітні перешкоди. Пригадайте казки, які читали дитині, мультики, які ви дивилися разом, і згадайте, які там були випробовування. Це допоможе дитині зрозуміти неунікальність ситуації й запустити механізми адаптації.

7.У сховищах холодно або душно, тісно, темно. Але у всіх людей є уява! Пограйте з дитиною в гру “а вигадаймо щось кольорове, щось дивне, щось з вухами й інше”. Так можна зменшити вплив депривації (психічний стан, коли немає змоги задовольняти деякі основні (життєві) психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу.

8.Коли лунають вибухи та постріли, а ви в укритті, можна з дитиною уявляти великі крила янголів (фей тощо), що боронять наших воїнів та допомагають їм нас захищати.

9.Коли в дитини виникають запитання, як ми можемо допомогти, – малюйте з малечею малюнки підтримки та публікуйте їх у соціальних мережах. Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось важливе.

10.Фізичні ігри, дихальні вправи, навчання, вивчення іноземної мови теж допоможуть організму стабілізувати психічну систему після дезорганізації воєнним станом.

Цікаве дозвілля

 Я хочу! Манфред Май.

Ця яскраво ілюстрована книжка навчить малюків, як поводитися, щоб із тобою хотілося грати і дружити. Разом із головним героєм оповідань Лиском і його друзями Ведмедиком і Борсучком діти переживуть справжні пригоди - прокотяться на плоту, заблукають і виберуться з лісу. А щоб благополучно повернутися додому, їм доведеться знайти спільну мову з однолітками і дорослими, навчитися дотримуватися правил ввічливості та тримати своє слово.

Робота з дітьми

 

Сьогодні будемо хитатися, як дерева, з руками-гілками вгору. Наприкінці потягніться до сонечка сильно-сильно!

Хай дітки ростуть здоровими та щасливими!

Робота з педагогами

 Шановні педагоги пропоную Вам ознайомитися з рекомедаціями. Як в теперішній час підтримати свій емоційний стан, поповнювати власний ресурс

Шпаргалка для батьків

 «Фундамент» підприємництва для дітей

СІМ НАВИЧОК, ЯКИХ ВАРТО НАВЧАТИ ДИТИНУ ЗАРАЗ, ЩОБ ВОНА СОЦІАЛЬНО ДОСЯГЛА УСПІХУ В МАЙБУТНЬОМУ

Перед сучасними батьками часто постає питання: чи можуть вони якимось чином закласти в дітях основи їх майбутньої успішної підприємницької діяльності. Фахівці визначили ряд відповідних ключових напрямів, на розвиток яких батьки можуть здійснити значний вплив.

Чому це так важливо? Щоби стати успішними людьми в нашому мінливому світі, дітям необхідний докорінно новий комплекс навичок. Допомагаючи їм розвинути в собі підприємницький хист, батьки тим самим забезпечують дітям міцний фундамент для визначення (розпізнавання), просування та досягнення успіху.

ОСЬ СІМ БАЗОВИХ НАВИЧОК, ЯКІ ВАРТО КУЛЬТИВУВАТИ У СВОЄЇ ДИТИНИ ЗАРАЗ, ЩОБ ВОНА ДОСЯГЛА УСПІХУ ЯК ПІДПРИЄМЕЦЬ У МАЙБУТНЬОМУ.

1. Жага досліджень, відкритість новому досвіду

Діти народжуються, щоб досліджувати. Вони відкриті, проявляють інтерес до всього, що відбувається в навколишньому світі. Навчання у вільній формі, «ігрове навчання» – це перевірений спосіб покращити їх готовність, здатність до навчання й розвитку допитливості, які діти збережуть протягом усього життя. Вони повинні рухатися за велінням своєї душі, досліджувати, відкривати, підкріплювати все своїм ентузіазмом і подивом. Дорослі, які відкриті для нового досвіду, теж тримають свої «екрани радарів» постійно ввімкненими. Вони бачать можливості там, де інші їх не помічають, схвалюють виклики й потенційні можливості майбутнього успіху як на робочому місці, так і у своєму житті в цілому.

2. Винахідливість, новаторство

Інновації полягають не лише у винаході нових технологій і форм бізнесу. Сучасні діти повинні бути безперервними новаторами, винаходячи нові рішення й підходи до проблем. Дозвольте їм випробовувати їх ідеї під час ігор або виконання шкільних завдань (не критикуючи), оскільки пошук власних рішень допомагає розвивати й підкріплювати креативність і навички критичного мислення. До того ж докладіть максимум зусиль, щоб культивувати таке середовище, в якому до невдач ставляться з розумінням і терпимістю, а часом і з вдячністю. Винахідники постійно експериментують і знають, що невдачі все одно ведуть до успіху.

3. Оптимізм

Якщо виділити одну рису характеру, асоційовану з підприємцем, то це буде оптимізм. Успішні підприємці впевнені в тому, що можуть змінювати становище на краще за допомогою власних зусиль. Оптимістам даровані реальне життя, кар'єра та міцне здоров'я. Щоби пробуджувати та зміцнювати оптимізм дитини, вибудовуйте її день в позитивному ключі, показуйте приклад оптимістичного мислення та вирішення проблем, а також культивуйте почуття вдячності. І пам'ятайте, що оптимізм перехідний. Якщо мама й тато дивляться на життя позитивно, діти неминуче вберуть цей погляд.

4. Працьовитість

Успішні діти або дорослі не бояться забруднити руки, іноді у прямому сенсі. Щоб у дітей розвивалося здорове й шанобливе ставлення до праці, вони повинні отримувати за добре виконану роботу «внутрішню» винагороду (радість і задоволення). Батьки не повинні піддаватися спокусі та згладжувати вибоїни на шляху своєї дитини або робити замість неї те, що вона цілком може зробити сама. Один з перевірених способів розвитку в дитини працьовитості – домашні обов'язки. Дослідники виявили, що виконання домашніх обов'язків з раннього віку тісно пов'язане з особистими та академічними успіхами через двадцять років.

5. Пошук можливостей

Діти повинні вміти шукати додаткові можливості – академічні, соціальні, особисті й фізичні, не боючись при цьому негативних наслідків. Коли діти відчувають безпеку й підтримку, вони розвивають упевненість у собі, необхідну для того, щоб довіряти власним судженням, інтуїції та вільно використовувати можливості, що з'являються.

6. Здатність подобатись людям

Здатність подобатись людям, набута в дитячому віці, з часом призводить до успіху у зрілому віці. Важливо відзначити, що це не те ж саме, що популярність. Здатність подобатись людям полягає в умінні добре взаємодіяти з оточуючими, бути привітним і доброзичливим. Батьки відіграють велику роль у розвитку соціальної підготовленості своїх дітей. Вони можуть навчити їх вирішувати конфлікти, не стаючи при цьому неприємними, відразливими чи то агресивними, а також можуть показувати приклад ефективної співпраці з іншими людьми, покращувати комунікативні навички своїх дітей.

7. Емпатія

Є одна властивість характеру, яку підприємці цінують понад усе та вважають ключовою для досягнення успіху, – здатність бути корисним іншим людям. У будь-якому починанні, якщо ви попередньо не привносите чогось бажаного чи необхідного всім, то ніколи не досягнете успіху. У дітей можуть бути виняткові резюме, але відчуття, що тобі всі винні, брак емпатії в кінцевому результаті заважатимуть їм на шляху до успіху. Кажіть про свої емоції й допоможіть дитині зрозуміти, що почуття інших людей не менш важливі. Емпатія та співчуття змінять їх світ і життя на краще.

Не кожна дитина, коли виросте, стане підприємцем, але кожний зможе отримати користь від базових підприємницьких навичок, які допоможуть дітям орієнтуватись у цьому складному світі. У міру того як змінюються та зникають традиційні життєві й кар'єрні шляхи, діти повинні вміти адаптуватись і вчитись на кожному етапі життя. Подібно підприємцям, вони повинні прокласти свій шлях у цьому світі – світі, де немає дорожньої карти, яка б вела їх. Батьки можуть допомогти дітям стати на такий шлях, на якому вони будуть використовувати свої таланти та здібності, щоб досягти успіху для себе й оточуючих.

Психологічна допомога під час військових дій

  Як травма війна впливає на дитячі травми або складні довоєнні психологічні стани?

Коли почалася війна, вона застала людей неочікувано, раптово. На той момент кожен був у якійсь своїй ситуації: хтось страждав від ПТСР, хтось від депресії, хтось мав проблеми у стосунках з рідними, на роботі тощо.

Що необхідно знати про людей, які мали складні психологічні стани до війни, та як їх підтримати?

Початок війни – це дуже сильна шокова подія, яка повністю змінює світ навколо і може вплинути по-різному. Можлива як позитивна динаміка впливу, де війна мобілізує сили і слугує поштовхом до руху, так і негативна. Це залежить від світосприйняття людини і глибини її проблеми.

Поєднання зміни світу навколо і сильної шокової події може дати, як би це не парадоксально звучало, сильний поштовх до одужання. Тому що з'являються нові мобілізовані сили, використати які людина може на власний розсуд. Покращення ментального здоров'я також може відбутися за рахунок таких сил.

Це кращий сценарій можливого розвитку подій. Але як бути, якщо війна лише погіршила стан людини?

Якщо це ви, будь ласка, не нехтуйте своїм станом. За потреби зверніться до сімейного лікаря або психіатра, щоб він призначив вам медикаментозну підтримку. Також обов'язкова психотерапія, щоб побудувати нову землю під ногами, нові опори та не розгубитися в цьому новому світі.

Спробуйте частіше говорити про те, що ви відчуваєте, і уявляти те, яким би ви хотіли бачити світ навколо, коли закінчиться війна і ваш стан покращиться. Під час депресії це може бути найскладнішим завданням, тому що мозок переналаштовується на бачення негативних сторін. Але в цьому і полягає ключ до зцілення: вам треба навчити мозок жити без депресії або інших психологічних особливостей, які погіршують вашу якість життя.

Якщо ви близька людина для постраждалої, будь-ласка, ставтеся до неї з любов'ю та розумінням. Пам'ятайте про захисні механізми: якщо вони працюють і людина принципово не хоче звертатися за допомогою, можливо, її психіка ще не готова до зміни ставлення, адже цей процес потребує великої кількості енергії. Будьте поряд, розмовляєте з людиною, намагайтеся більше розповідати їй про особливості її стану, слухати, що вона відчуває. Дайте їй змогу відчути себе у безпечному просторі поряд із вами. Це неабиякий внесок до одужання.

Робота з педагогами

  Як зробити так, щоб ваше життя було приємним, а ваші ресурси не випаровувалися?

1. Візьміть перерву. Навіть якщо ви обожнюєте роботу та щоранку прокидаєтеся з думками про неї, пауза потрібна всім. Повноцінна активна відпустка може врятувати від вигорання та надати сил.
2. Піклуйтеся про себе. Приділіть 5 хвилин чашці улюбленого чаю чи кави, телефонній розмові чи улюбленій музиці, якщо відчуваєте прилив тривоги чи роздратування. 
3. Плануйте день. Почніть день із приємної справи, а потім переходьте до поставлених задач.
4. Хваліть себе. Нагадуйте собі про власні досягнення. Виписуйте найзначніші досягнення дня, якщо вам заважає внутрішній перфекціонізм.
5. Чергуйте складні завдання з приємними. Перенапруження під час роботи не сприяє утриманню ресурсу, тож згодом ви починаєте вигоряти. Плануйте свій день так, щоб він був збалансованим, приємним і продуктивним.
6. Говоріть про себе лише позитивне. Не допускайте руйнівних оцінних суджень себе та оточуючих.
7. Частіше займайтеся улюбленою справою. Хобі допомагають уникнути вигорання, головне в цьому процесі – навчитися відновлювати сили та заряджатися енергією.
8. Будьте фізично активними. Фізична активність – ефективний спосіб позбутися вигорання. Після декількох простих вправ тіло почне підганяти вас швидше закінчити роботу та займатися спортом.
9. Будьте уважні. Якщо людина перебуває у стресовому стані, головною проблемою є нестача усвідомлення причини. З уважними та виваженими кроками у вас з'явиться більше часу для роздумів і розв'язання проблем.
10. Зверніться до фахівця. Причини, що лежать в основі емоційного вигорання, іноді важко зрозуміти без професійної допомоги. Терапія – це спосіб підтримки здорового духу. Емоційне вигорання не лише є ознакою стресу на робочому місці, а й може стати причиною нових проблем. Пам'ятайте, що психолог – не лікар, звернувшись до нього ми не стаємо «психами». 

Шпаргалка для батьків

 Страх самотності, що з’явився під час війни. Причини та як впоратись?

 У суспільстві існує думка, що самотня людина не може вважатися успішною чи щасливою. Звісно, це стереотип, що зазнає активної критики в сучасному світі. Проте на підґрунті саме таких установок багато людей досі відчувають страх через самотність.

 В архаїчному ж уявленні самотність дорівнювала смерті поза групою. Очевидно, чому в умовах війни люди все частіше можуть переживати страх самотності, хоча в мирний час абсолютно спокійно жили наодинці і не мали жодного дискомфорту. Війна стократно збільшила відчуття небезпеки.

 Також є випадки, коли ми просто позбавлені можливості бути поруч із близькими людьми і тому відчуваємо страх через самотність. Під час війни багато українців рятуючись покинули свій дім, переїхали за кордон, хтось із пари залишився сам, коли чоловіка або дружину мобілізували до армії.

Безумовно, така різка зміна – важкий стрес, що може спровокувати страх засинати в порожній квартирі, виходити на вулицю і займатися щоденною рутиною. Він паралізує.

ТОЖ ЯК ВПОРАТИСЯ ЗІ СТРАХОМ САМОТНОСТІ ВЛАСНИМИ СИЛАМИ? ПСИХОЛОГИ РАДЯТЬ:

 Проаналізуйте свій страх – чи є він раціональним? Низка наших страхів не мають нічого спільного з реальною небезпекою для життя чи здоров'я. Тож дайте чесну відповідь собі – чому ви боїтеся самотності? Коли ви виявите справжнє джерело свого страху, спробуйте з ним попрацювати.

Наприклад, ви боїтеся засинати наодинці або що до вашого житла хтось вдереться (на жаль, актуально для людей, які пережили окупацію). У разі, коли не йдеться про клінічні випадки (тобто аутофобію – патологічний страх самотності, також страх самого себе), спробуйте впоратися підручними засобами.

Познайомтесь із сусідами, якщо ви зараз знаходитеся на самоті в чужому місті чи країні, поспілкуйтеся з баристою в кав'ярні поруч із домом, продавцем у найближчому магазині – це допоможе створити відчуття знайомого і безпечного простору.

Якщо є змога, змініть замок на більш надійний або залишайте світло в квартирі вночі горіти, придбайте щось для самозахисту – на психологічному рівні це дозволить почуватися в порожній квартирі впевненіше.

Якщо не можете заснути на самоті – домашній улюбленець або увімкнений перед сном фільм допоможуть зменшити відчуття страху.

 Зовнішня опора. Знайдіть людину, друга, якому ви можете зателефонувати в будь-який момент, коли вас охоплює страх через самотність. Попередьте та спитайте, чи не проти він/вона допомогти вам впоратися з таким станом. Бути чесним і визнати необхідність у допомозі – це нормально.

 Дні тиші та самопізнання. Щоб навчитися почуватися комфортно наодинці, спробуйте запровадити дні тиші. Спочатку проведіть у тиші годину, поспостерігайте за собою. Потім спробуйте пів дня. День. Можна поїхати у відпустку без друзів чи близьких. Це поступово навчить вас бути із собою, знаходити цінність у собі та знизить страх самотності.

ВАЖЛИВО.

В окремих випадках страх самотності пов'язаний із більш глибинними травмами та нав'язливими думками. У такому разі необхідна допомога кваліфікованого психолога. Платформа психологічної підтримки українців «Розкажи мені» працює дистанційно та на безоплатній основі. Не бійтеся звернутися по допомогу.

Все реакции:5