Робота з педагогами

                                 Вебінар "Як жити та працювати під час війни"

Робота з дітьми

                                                         Будиночок безпеки

Цікаве дозвілля

Терапевтична казка для дітей під час війни "Герої також плачуть" 

Шпаргалка для батьків

Якщо не полишає тривога перед невідомістю

ЯК ПІДТРИМАТИ СЕБЕ І ДИТИНУ

Частина 3

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ВПОРАТИСЯ З ТРИВОГОЮ:

• Обіймайте і приймайте обійми.
• Забезпечте щоденну стабільність дотриманням режиму дня, традицій, ритуалів. Усі зміни обговорюйте заздалегідь.
• Навчіть дитину за допомогою шумних видихів позбавлятися напруги. Допоможіть уявити, ніби так вона виштовхує її з тіла. Доберіть і виконуйте разом вправи на розслаблення.
• Зробіть дозвілля корисним: гуляйте на свіжому повітрі, майте регулярні фізичні навантаження, організуйте творчу діяльність.
• Довіряйте дитині. Зважайте на її думки. Приймайте поради. Пояснюйте, на що вона може впливати, а що вирішують лише дорослі.
• Про те, що ви поруч, можна говорити без обмежень.
• Спілкуйтеся постійно. Обговорюйте все, що робитимете разом і окремо. Оцінюйте день, що минув. Діліться почуттями. Плануйте наступний день і майбутнє. Завершуйте розмови оптимістично.

Коли звертатися до фахівця?

Якщо інтенсивність тривоги не спадає і вам не вдається впорядкувати ані свій емоційний стан, ані стан дитини, це означає, що є потреба в отриманні допомоги психолога.

Психологічна допомога під час військових дій

Як говорити з дітьми про війну: психолог про основні правила і моменти, які потрібно знати батькам

Частина 3.

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО У ДИТИНИ ВЖЕ Є ТРАВМА І ПОТРІБНА ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА

Якщо дитині потрібна психологічна допомога, батьки це побачать. У дитини, підлітка змінюється поведінка, і це дуже помітно. Може бути розлад апетиту, розлад сну, емоційного стану: плаксивість (дитина плаче часто та багато), роздратованість та агресивність, замкненість, часті скарги на погане самопочуття, безпричинні болі в животі або голові. Якщо є такі ознаки, необхідно звертатися по допомогу до спеціалістів. Адже ситуація може стати ще гіршою.

Також треба розуміти, що дитина в період стресу регресує, тобто починає поводитись молодше за свій вік. І не можна говорити їй: "що ти таке робиш, ти ж доросла!" В цьому стані треба подарувати їй турботу і любов. Потім, коли вона відчує спокій, сама вийде з цього стану. Але важливо не плутати турботу з гіперопікою. Дошкільня може захотіти спати з вами. Дозвольте. Але домовляйтеся, коли дитина засне, ви її перенесете. Таким чином спокійно буде дитині, і вам зручно, і ви навчатимете дитину комунікувати.

ЯКЩО ДИТИНУ ТЕМА ВІЙНИ НЕ ХВИЛЮЄ

Якщо дитина не реагує на те, що відбувається зараз, навіть під час сирени поводиться як і раніше, то тут варто звернути увагу більше не на психологічну складову, а на когнітивну. На пізнавальні можливості дитини та її допитливість, наскільки вона "існує" в цьому світі.

ЧИ ПРИЙНЯТНО, ЩО ДІТИ НАЗИВАЮТЬ ВОРОГА МАТЕРНИМИ СЛОВАМИ, КОПІЮЮЧИ ДОРОСЛИХ

Ситуація, коли дорослі нецензурно висловлюються на адресу ворога, використовують матерні слова у гаслах, закликах демонструє дозволеність, і підлітки швидко її реалізують. Але все ж таки бажано поговорити з дитиною та пояснити їй цей момент. Тут вже більше виховання, ніж психологія. Поясніть дитині, що через мовлення ми демонструємо наше ставлення до людини, а також власний рівень розвитку і виховання. Емоціїї та ставлення можна виражати не тільки через лайливі слова. Та й такі слова принижують гідність того, хто це говорить. Просіть дитину заміняти ті слова на дозволені. Це корисно для розвитку словникового запасу та вміння мислити.

Робота з педагогами

                                                 Виживання у світі тривоги

Робота з дітьми

Психологічна хвилинка: Гра "Що зайве?" (професії)

Цікаве дозвілля

                                                   Казка "Ковдра від Янголятка"

Шпаргалка для батьків

Якщо не полишає тривога перед невідомістю

ЯК ПІДТРИМАТИ СЕБЕ І ДИТИНУ

Частина 2

ЯК ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ ТРИВОГА У ДІТЕЙ?

Виявити у дитини тривожність допоможуть спостереження за змінами в її поведінкових проявах.

Ознаки тривоги:

• швидка втомлюваність;
• труднощі у зосередженні та концентрації уваги;
• порушення засинання і неспокійний сон;
• втрата апетиту або його посилення;
• вологі або холодні долоні чи ступні;
• постійне занепокоєння чи напруження, поява нових страхів;
• очкування імовірних негативних ситуацій та розмови про них;
• постійний плач чи надмірна плаксивість;
• надмірна прив’язаність до батьків і занепокоєння щодо них, страх залишатися на самоті;
• нав’язливі дії (часте миття рук, перевірка, чи зачинені двері, небажання полишати будинок тощо);
• тілесні реакції (сіпання ока, дрижання тіла, інше).

ПРИЧИНИ ПІДВИЩЕННЯ ТРИВОЖНОСТІ У ДІТЕЙ І ДІЇ БАТЬКІВ:

1. Постійна тривожність батьків і напружена атмосфера в родині провокує перейняття дитиною від дорослих нездорової форми реагування навіть на звичайні події життя. Контролюйте себе!
2. Брак інформації або її невірогідність підвищують тривожність дитини. Спостерігайте та аналізуйте, що дитина читає, які передачі дивиться, з ким спілкується, які емоції відчуває. За потреби розумно обмежуйте її інформаційний простір. Контролюйте джерела інформації!
3. Авторитарний стиль виховання руйнує здорові стосунки в родині. Щоб розуміти, як діти інтерпретують події, обговорюйте їх та доступно пояснюйте все, що відбувається. Відкрийтеся для спілкування!

Психологічна допомога під час військових дій

Як говорити з дітьми про війну: психолог про основні правила і моменти, які потрібно знати батькам

Частина 2.

ЯК ГОВОРИТИ ПРО ВІЙНУ З ДОШКІЛЬНЯТАМИ ТА МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ

Дошкільнята, молодші школярі уважно слухають розмови дорослих, прислухаються до новин, і розуміють в певній мірі, що відбувається. Тому в них можуть виникати різні питання. На них треба відповідати, робити це із стану спокою. Сказати, що в нас є сильні захисники, які тримають оборону, що вони нас захищають, запевнити, що ми у безпеці. Ні в якому разі не лякати і не знецінювати почуття дитини. Непроговорені, пригнічені почуття потім проявляться в деструктивній поведінці.

Якщо дитині страшно, сказати їй: «Я розумію, тобі страшно (треба обов’язково назвати цю емоцію), ти в безпеці, я тебе люблю, все добре.» І обійняти дитину. Можна придумати казку про супергероя, який нас захищає. В цій казці проговорити, як цей супергерой ділиться своєю суперсилою. Намалювати малюнок себе поряд з цим супергероєм.

Якщо ж дитина сама не запитує про війну, тоді починати розмову не варто. Однак, переважно, діти помічають, що звичний режим життя порушено. І питання, пов’язані з цим, все одно виникають. Тому пам’ятаємо про головне правило: розмовляємо з дитиною із стану спокою і даємо цей спокій дитині.

ЯК ГОВОРИТИ З ПІДЛІТКАМИ ПРО ВІЙНУ, І ЧИ ВАРТО

Підлітки наразі можуть знаходити більше інформації в інтернеті про те, що відбувається, ніж дорослі. І ця інформація може бути для них травматичною. Тому з ними корисно обговорювати наші перемоги, говорити про те, що в нас вистачить сил та ресурсів, щоб відбудувати нашу країну, що Україна, її села та міста стануть ще гарнішими та ріднішими. Тому що зараз формується ще міцніша нація, велика українська родина. Говорити, що вони також можуть зробити свій внесок в перемогу. Наприклад, тим, що гарно навчатимуться, бо кожен має робити те, що вміє і може. Тобто потрібно направити їхню енергію в правильне русло.

Однак є такі новини (зі сценами жорстокості, вбивств тощо), які дітям не бажано дивитися через ризик отримати травму. І щодо цього треба вчити підлітка відповідальності та усвідомленості. Попросіть, щоб він не дивився новини, якщо відчуває страх і злість. Зараз може проявлятися більше злості. Але разом з тим треба навчити дитину не пригнічувати злість, а екологічно проживати її. Наприклад, говорити "я злюсь тому що…" і робити щось фізично, щоб ця злість виходила.

Робота з педагогами

                 Підтримуюче відео + вправи для САМОДОПОМОГИ в період війни

Робота з дітьми

Психологічна хвилинка: Гра "Впіймай слово"

Цікаве дозвілля

                                              Аудiо-казка про емоцiйних медуз

Шпаргалка для батьків

Якщо не полишає тривога перед невідомістю

ЯК ПІДТРИМАТИ СЕБЕ І ДИТИНУ

Частина 1

Війна привносить у життя багато змін, невизначеності та непередбачуваних обставин. Типовою реакцію на це є тривога. Вона характерна і для батьків, і для дітей. Тривала ситуація невизначеності переростає у нав’язливий тривожний стан, що порушує функціонування, здатність до усвідомлення та оцінювання реальності, наслідком якої є зниження якості життя.

Турбота про себе і про дітей у такому стані вкрай важлива. Пояснимо, чому. Діти відчувають занепокоєння дорослих і починають сприймати ситуацію невизначеності як загрозу, з якою дорослі не можуть впоратися. А батьки намагаються приховати свій стан і заспокоїти таким чином дітей, які помічають невідповідність між тим, що дорослі говорять, і тим, як своїми почуттями та діями вони реагують на те, що відбувається.

Почуття тривоги сигналізує людині про потребу усвідомлення небезпеки і необхідність змін. Однак, коли людина втрачає межу між реальною та імовірною небезпекою, уявні ситуації змушують її розглядати найгірші сценарії їхнього розвитку. Тож вкрай важливо помічати у себе ознаки тривоги та вчасно налагоджувати свій стан.

Пам’ятаймо: стабільний стан батьків — основа стабільного стану дітей.

СИГНАЛИ ТРИВАЛОЇ ТРИВОГИ:

• постійне внутрішнє напруження та ускладнене розслаблення;
• порушення сну, жахливі сновидіння;
• постійна м'язова напруга, головний біль, функціональний розлад кишківника тощо як наслідки переживань, а не ознаки захворювань тіла;
• надто часте чи надмірне вживання їжі або відмова від неї;
• низька концентрація уваги;
• постійна дратівливість;
• руйнування стосунків;
• занурення в себе;
• очікування небезпек або поразки;
• панічні атаки;
• сприйняття нового як загрози.

ЯК НАВЧИТИСЯ КЕРУВАТИ СВОЇМИ СТАНАМИ:

• Складіть перелік негативних переконань. Оцініть значущість кожного за шкалою від 0 до 10. Замініть їх на позитивні.

Негативне переконання:

Я нічого не вмію і у мене не вийде адаптуватися на новому місці.

Значущість: 9

Позитивне переконання:

Я маю гарну освіту і досвід. Якщо я докладу зусиль — здійсню все заплановане.

• Прислухайтесь до свого тіла. Відчуйте, де воно розслаблене, а де — напружене. Глибоко вдихніть, уявляючи, як через подих сповнюєтесь спокоєм і розслабляєтесь. Через видих мовби виштовхніть з тіла всю напругу, а з нею і тривогу. Фізичні вправи для напруження та розслаблення м’язів також нададуть снаги.
• Знайдіть свою опору. Подумайте, кого з оточення можете просити про допомогу, яке заняття відвертає вашу увагу, що заспокоює. Це — ваш ресурс.
• Діти чутливі до станів дорослих. Вони можуть запитувати про ваші переживання, реагувати на них та заспокоювати вас. Не приховуйте своїх почуттів і станів. Не кажіть, що все нормально. Зізнавайтеся в занепокоєнні. Кажіть, що шукаєте правильні рішення. Запевніть, що неодмінно впораєтеся з проблемою.
• Допоможуть також добрі звички, режим дня, нові ритуали і традиції. Це як контроль над власним життям, що формує відчуття передбачуваності подій і вашу спроможність сприймати їх відповідно до реалій.

Пильнуйте свої стани і пам’ятайте:

• Зрозуміти, що спричиняє тривогу, — важливо.
• Усвідомити спогади чи думки, що надають захищеності та розслабляють, — потрібно.
• Сприймати тривогу як реакцію на невизначеність — природно.
• Не знати відповідей на всі питання — нормально.

Психологічна допомога під час військових дій

Як говорити з дітьми про війну: психолог про основні правила і моменти, які потрібно знати батькам

Частина 1.

Війна – це травматична подія для всіх. Особливо для дітей. Але дорослі можуть мінімізувати її вплив. Адже саме від поведінки дорослих, їх реакції залежатить спокій юних громадян. Як говорити з дітьми про війну, як допомогти їм зберегти психічне здоров’я, від кого і від чого воно залежить, розповідає біляївська психологиня і арт-терапевтка Віра Челпанова.

ЩОБ ДІТИ СПРАВИЛИСЬ ЗІ СТРАХОМ, З НИМ СПОЧАТКУ МАЮТЬ СПРАВИТИСЬ ДОРОСЛІ

Головна потреба для повноцінного розвитку дитини – це потреба у безпеці. Наразі ця потреба під загрозою. Коли лунає, наприклад, сирена, ми можемо відчувати страх, тривогу і наша реакція на звичайні події може змінюватися. Головне, що має пам’ятати кожен дорослий – від мене, моєї реакції на події залежить рівень стресостійкості і травмованості дитини. І треба вміти справлятися зі своїм страхом, тоді його не буде і у дитини.

Емоція страху нас паралізує. В цей час ми ніби не відчуваємо своє тіло. Тому необхідно робити будь-які вправи, які допомагають відчути його. Наприклад, помахати руками, ніби боксуєте, обійняти себе, дитину, тупотіти ногами по підлозі, сісти на стілець (ступні на підлозі, ліва рука на передпліччі, права рука під лівою пахвою) і розкачуватися вліво-вправо протягом декількох хвилин. Така елементарна вправа добре заспокоює. Також необхідно активізувати свій мозок: рахуйте, згадуйте таблицю множення, рахуйте предмети зеленого кольору. Для заспокоєння важливо правильно дихати: робимо носом дуже глибокий вдих, затримаємо дихання на 2-3 секунди і видихаємо дуже повільно через рот тонкою цівкою. Так треба зробити три рази.

Зовсім маленькі діти, які ще не усвідомлюють, що відбувається навкруги, емоційно залежать від матері. Тому важливо, щоб саме матір вміла усвідомлювати свій стан, регулювати його, щоб повернути спокій.

Робота з педагогами

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО НЕ ВИСТАЧАЄ МОТИВАЦІЇ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ПОСТАВЛЕНОЇ МЕТИ

(прості та ефективні рекомендації)

 Уявіть кінцевий результат так, наче вже досягли поставленої мети. Що ви маєте? Що відчуваєте? Які у вас з’являються думки? Які кроки довелося пройти, щоб отримати бажане? Запишіть ці кроки й використовуйте як план дій для реалізації задуманого.

 Чітко та правильно говоріть про свої цілі. Замість того, щоб казати «якщо я досягну своєї мети, то…», кажіть «коли я досягну своєї мети, то…» Такі висловлювання допоможуть побачити ціль фактичною, такою, що буде реалізованою, а не просто — можливою.

 Не забувайте про свої захоплення. Діяльність, яка приносить вам задоволення, безумовно, додає сили для того, щоб рухатися далі.

 Використовуйте наклейки та стікери. Намалюйте схему або карту з різними етапами, які необхідні для досягнення мети. Після проходження кожного етапу наклеюйте на карту зірочку або смішний стікер як нагороду та спонукання рухатися далі. Так ви побачите, що з кожним новим досягненням наближаєтеся до фінішу.

 Сформуйте звичку вести щоденник цілей. Прописування своїх цілей допомагає слідкувати за прогресом і більш відповідально ставитися до завдань.

 Знайдіть однодумців. Якщо вам важко розпочати самостійно рухатися до своїх цілей, домовтесь із знайомими, друзями, коханою людиною, щоб мотивувати й підтримувати одне одного на шляху до досягнення мети.