Психологічна допомога під час військових дій

 ВПРАВИ ДЛЯ РОЗСЛАБЛЕННЯ ТА ЗНЯТТЯ НАПРУГИ В СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЯХ.

Мета: Допомогти оволодіти способами релаксації і зняти стресову напругу. Можливість виплеснути накопичену напругу.

    1. «Вгору по веселці».

Встаньте та закрийте очі, зробіть глибокий вдих та уявіть, що разом з цим вдохом ви піднімаєтеся вгору по веселці, а на видихаючи уявіть, що з’їжджаєте з неї, як з гірки.

    2. «Почергове дихання через ніздрі».

Спину тримаємо прямо, сидячи на стільці, великим пальцем правої руки закриваємо праву ніздрю і робимо глибокий вдих через ліву ніздрю, потім безіменним пальцем затуляємо ліву та видихаємо через праву.

Намагайтеся наповнювати та спорожняти легені до кінця. Виконуйте 5 таких циклів та потім міняйте ніздрі. Така дихальна гімнастика вирівнює внутрішній баланс в організмі, гармонізує енергію, добре впливає на психічний стан людини.

    3. Прогресуюча релаксація м'язів.

Прогресуюча релаксація м'язів – це прекрасний спосіб зняти стрес. Релаксація досягається шляхом напруги й подальшого розслаблення різних груп м'язів тіла.

Обличчя – попросіть дитину наморщити ніс і лоб, ніби вона нюхає щось неприємне, а потім розслабити м’язи обличчя. Повторити три рази.

Щелепи – попросіть дитину щільно стиснути щелепи, ніби вона собака, який висить на кістці, а потім відпустити уявну кістку й повністю розімкнути щелепи. Повторити три рази.

Руки та плечі – попросіть дитину витягнути руки перед собою, потім підняти їх над головою й потягнутись якомога вище. Після цього нехай дитина опустить вниз і розслабить руки. Повторити три рази.

Кисті рук – нехай дитина уявить, ніби вона щосили стискає апельсин однією рукою, а потім кидає його на підлогу і розслабляє кисть і руку. Повторити три рази, а потім виконати вправу іншою рукою.

Живіт – нехай дитина ляже на спину і всього на мить максимально напружить м'язи живота. Потім нехай розслабить живіт. Повторити три рази, а потім виконати цю ж вправу стоячи.

Ноги й ступні – попросіть дитину стоячи втиснути пальці ніг у підлогу, ніби вона проробляє це з піском на пляжі. Нехай почергово вдавлює кожний палець у підлогу й розставить їх настільки, щоб відчувати напругу в ногах, а потім розслабиться. Повторити три рази.

​Виконуючи ці вправи, попросіть дитину спостерігати, як добре почувається тіло, коли вона розслабляє кожну його частину. Мета виконання цих вправ полягає в тому, щоб досягти повного розслаблення м'язів тіла.

    4. Вправа «Лимон»

Мета: досягти стану спокою.

Сядьте зручно: руки вільно розмістіть на колінах (долонями вгору), плечі та голова опущені, очі заплющені. Уявіть собі, що у Вас у правій руці — лимон. Починайте повільно його стискати до тих пір, поки не відчуєте, що «вичавили увесь сік». Розслабтеся. Запам’ятайте свої відчуття. Тепер уявіть, що лимон знаходиться у вашій лівій руці. Повторіть вправу. Знову розслабтеся і запам’ятайте свої відчуття. Після цього виконайте вправу одночасно обома руками. Розслабтеся. Насолодіться станом спокою.

Шпаргалка для батьків

 Що необхідно дитині для благополуччя?

    Діти потребують від своїх батьків найелементарнішого – часу і турботи. Це основа їх розвитку. Ваша дитина виростає такою, якою ви її виховуєте. Розгляньмо, що саме дитина повинна отримати від батьків сповна.

    На всіх дітей впливає навколишнє середовище, у якому вони зростають. Розвиток дитини залежить від того, як організоване її життя і хто навколо неї. Саме це робить її людиною. Якщо батьки заохочують дитину, вона вчиться впевненості. Якщо батьки вчать дитину чесності, вона стає справедливою. Якщо дитина росте в атмосфері схвалення, вона вчиться любити себе. Якщо дитина зростає в безпеці, вона вчиться довіряти. Якщо батьки вчать дитину ділитися, вона виростає щедрою. Якщо дитина росте в атмосфері прийняття та дружелюбності, вона вчиться любити й робити навколишній світ кращим.

    Коли у вас вперше з'являється дитина, ви хочете дати їй усе найкраще: купуєте найдорожчі іграшки, одяг та інші речі. Але чи так усе це потрібне вашій дитині? Зрозуміло, їй необхідні певні речі, але не вони головне. Натомість любов, прихильність і увага мають головну роль у зростанні й розвитку дитини. Ваші турбота та прихильність створюють для дитини відчуття безпеки, яка дасть їй змогу на повну силу розкрити свій потенціал, досліджуючи навколишній світ. Розгляньмо кілька чинників, що мають важливе значення в розвитку дитини.

    Безумовна любов

    Хоч це й очевидно, однак безумовна любов необхідна кожній дитині. Безумовна любов – то не тільки прояви любові, це щось більше. Така любов повинна пронизувати кожні ваші дію, дотик та слово. Любов – це суть усіх взаємин, і саме вона допомагає вашій дитині довіряти вам і почуватися в безпеці. Тому важливо, щоб ви дали зрозуміти дитині, що ви її любите незалежно від її поведінки. Це допоможе вам створити сильний емоційний зв'язок із дитиною. Вона не має думати, що ваша любов залежить від її поведінки.

    Турбота й задоволення потреб

    Крім емоційної підтримки, яку ви даруєте своїй дитині, ви повинні задовольнити її базові потреби. Спробуйте зрозуміти їх на основі дій і голосу дитини. Так ви зможете визначити, наприклад, коли вона голодна.

    Ще одна важлива потреба дитини – сон. Поки дитина спить, клітини її мозку оптимально працюють, створюючи нейронні зв'язки, необхідні для навчання й розвитку мислення. Тому переконайтеся, що дитина достатньо спить.

    Також слід приділяти увагу харчуванню дитини, оскільки воно забезпечує дитячий організм поживними речовинами, необхідними для її здорового розвитку. У перший рік життя дитини головним інгредієнтом її харчування повинно бути грудне молоко.

    Захист і безпека

    Діти не почуваються в безпеці, коли батьки про них не піклуються, не задовольняють їх потреби, не виявляють достатньо любові. Почуття безпеки дає дитині змогу довіряти вам. Коли дитина почувається захищеною, вона знає, кому може довіряти в тих чи інших ситуаціях. Це створює сильну прихильність між вами й дитиною, що сприяє її благополуччю в майбутньому.

    Крім емоційної безпеки, дитині також необхідна фізична безпека. Ви повинні подбати про те, щоб квартира, у якій ви живете, була безпечною для дитини. Але цього недостатньо: дитина завжди має перебувати під вашим наглядом, щоб мати можливість досліджувати навколишній світ, не ризикуючи завдати собі шкоди. Якщо ви працюєте, вам необхідно скористатися послугами досвідченої й турботливої няні. Головне, щоб вона щиро любила дітей. Із такою нянею дитина буде рости щасливою.

    Взаємодія

    Взаємодія з тими, хто навколо, – це те, до чого дитина прагне в ранньому віці. Розмовляйте з дитиною змалечку, навіть якщо ви вважаєте таке заняття безглуздим. Воно допоможе їй розвинути мовленнєві навички.

    Кожна нова взаємодія з дитиною знайомить її з новою, раніше невідомою інформацією й забезпечує сенсорну стимуляцію, необхідну для розвитку її мозку. Щоденні ігри з дитиною, які вважаються найпопулярнішою формою взаємодії, допоможуть їй почуватися в безпеці. Також це найкращий спосіб показати дитині свою любов.

    Ще один спосіб взаємодії з дитиною – це читання вголос. Це заняття стимулює уяву дитини, розвиває її мовні навички. Дитина проживає у своїй уяві сюжети книг, які їй читають.

    Наснага

    Дитина може почати хвилюватися у випадках, коли в неї недостатньо навичок для тих чи інших ігор або занять. Однак вона в змозі розвинути необхідні навички, а це сприятиме її загальному розвитку. Заохочуйте її розв’язувати нові завдання, не забувайте хвалити за успішне виконання попередніх завдань. Хваліть її або обіймайте. Це не тільки надихне дитину засвоювати нові навички, а й навчить оцінювати свої сили.

    Дисципліна

    Важливо дати дитині стільки свободи, скільки їй необхідно. Але водночас ви маєте навчити її розуміти межі дозволеного. Привчити дитину до дисципліни – не означає сварити її або карати за необдумані вчинки. Це означає ознайомити її зі встановленими правилами, виявляючи при цьому до неї свою любов. Навчаючи дитину дисципліни, ви дасте їй один з основних інструментів, необхідних для життєвого успіху. Переконайтеся, що ви теж дотримуєтеся всіх правил, яких вчите своїх дітей. Завдяки цьому дитина буде дотримуватися їх, не відчуваючи дискомфорту.

    Отже, якщо ви вважаєте, що для щастя дитині необхідні дорогі іграшки й екзотичне оформлення дитячої кімнати, то помиляєтеся. Дитина потребує чогось більшого, ніж дорогі речі. Запорука щастя дитини – це любов батьків. Обійми, дотики, посмішка, заохочення й ігри з дитиною – то прояви любові до дитини. І цього вона потребує значно більше, ніж матеріальних речей.

Розвиток дитини.

Цікаве дозвілля

Терапевтична казка на ніч. Герої також плачуть. Терапевтична казка для дітей під час війни

Робота з дітьми

Вправа для дітей "На відновлення відчуття безпеки"

Робота з педагогами

 «Психолого-педагогічна підтримка дітей в умовах ЗДО. Алгоритм роботи вихователя з дітьми 3-4 років

Психологічна допомога під час військових дій

"Мама, війна! Як допомогти та підтримати дитину під час бойових дій"

Цікаве дозвілля

АУДІОКАЗКА НА НІЧ - "ЯК ЛИСЕНЯ СТРАХ ПРОГНАЛО" | Терапевтичні казки для дітей українською мовою

Шпаргалка для батьків

Як подбати про безпеку дітей в Інтернеті

ВІРТУАЛЬНИЙ СВІТ МОЖЕ БУТИ НЕБЕЗПЕЧНИМ ДЛЯ ДІТЕЙ, ТОМУ БАТЬКИ МУСЯТЬ НАВЧИТИ ЇХ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ

Інтернет – частина нашого повсякденного життя, ми користуємося ним щодня. Віртуальний простір став звичним і для дітей. Крім комп'ютерних ігор, діти використовують Інтернет для навчання, спілкування з друзями тощо. Багато батьків не проти, щоб їхні діти проводили перед комп'ютером менше часу, але повністю вилучити з життя дитини такий спосіб комунікації з навколишнім світом помилково.

Інтернет має багато переваг для дитини, якщо використовувати його правильно. Водночас діти стикаються в Інтернеті з певними небезпеками, наприклад, комп'ютерними вірусами й шкідливими програмами, кібербулінгом, шахрайством. Тому батьки повинні пояснити дитині правила безпеки в Інтернеті.

РОЗГЛЯНЬМО ДОКЛАДНІШЕ, ЯК БАТЬКИ МОЖУТЬ СПРИЯТИ БЕЗПЕЦІ ДИТИНИ В МЕРЕЖІ.

1. Поясніть дитині ризики й небезпеки, із якими вона може стикнутися

Якщо дитина вже досить доросла, щоб користуватися комп'ютером та Інтернетом, варто поговорити з нею про те, із якими негативними явищами вона може стикнутися. Не потрібно лякати дитину або детально змальовувати їй можливі загрози, проте слід розповісти про такі явища, як кібербулінг (залякування через соціальні мережі або електронну пошту) та грумінг (схиляння до протизаконних дій). Відкрита довірлива розмова з дитиною про безпеку в мережі сприятиме тому, що дитина навчиться правильно використовувати Інтернет і уникати можливої небезпеки.

2. Установлюйте обмеження

Батькам потрібно ввести для дитини певні правила користування Інтернетом. Це дасть велику користь усій родині. Для маленьких дітей використання соціальних мереж та інших способів Інтернет-спілкування необхідно обмежити. Дитині старшого віку можна дати більше свободи у використанні соціальних мереж, але варто обмежити час на перегляд сайтів певної тематики й онлайн-ігри. Слід також заборонити використання смартфонів, планшетів і будь-яких інших електронних пристроїв під час прийому їжі та в нічний час. Це сприятиме спілкуванню між членами сім'ї й не заважатиме повноцінному сну дитини.

3. Контролюйте активність дитини в Інтернеті

Інтернет дає дитині змогу отримувати найрізноманітнішу інформацію, але батьки все-таки повинні обмежувати її доступ до певних сайтів. У цьому їм стануть у нагоді програми батьківського контролю. Їх потрібно встановлювати для всіх пристроїв, приєднаних до мережі, для мобільної мережі, окремих пристроїв або для пошукових систем.

Ці програми не дають дитині завантажувати додатки, міняти паролі або налаштування конфіденційності, запобігають доступу дитини до сайтів, що не відповідають її віку, містять небажаний матеріал. Недавнє дослідження показало, що велика кількість дітей до 12-ти років періодично переглядає сайти неприйнятного змісту. Програми батьківського контролю допомагають контролювати використання мережі неповнолітніми дітьми.

4. Дослідіть віртуальний світ разом із дитиною

Інтернет має прекрасні можливості для навчання дитини, тому батькам варто заохочувати дитину використовувати Інтернет для освіти. Зверніть увагу дитини на навчальні ігри і програми. Якщо ви перебуватимете в час, коли дитина працює із ними, поруч, це забезпечить умови для контролю її поведінки і безпеки в мережі. Дитина зможе краще опанувати комп'ютер, якщо ви покажете їй, як користуватися браузерами, пошуковими системами та електронною поштою.

5. Розкажіть дитині про кібербулінг

Кібербулінг, або залякування дітей в Інтернеті, відрізняється від булінгу в реальному житті, але не менш небезпечний для дитини. Засобами кібербулінгу можуть бути соціальні мережі, електронна пошта, ігрові платформи або смс. Дитині можуть погрожувати, залякувати або розголошувати її особисту інформацію. Порозмовляйте з дитиною про кібербулінг, скажіть їй, щоб вона зверталася до вас, якщо стикнеться з подібними явищами в Інтернеті. Також поясніть їй, що не варто занадто багато ділитися в Інтернеті особистою інформацією, оскільки можна стати жертвою кібербулінгу й різних маніпуляцій.

6. Попередьте дитину про ризики, пов'язані зі спілкуванням в Інтернеті

Діти можуть наївно думати, що їх співрозмовники в Інтернеті говорять їм тільки правду. Насправді це може бути зовсім не так. Соціальні мережі, чати й форуми – потенційне джерело небезпеки для дитини. Її можуть втягти в незаконну діяльність.

Немає нічого поганого в тому, що дитина спілкується в соціальних мережах зі своїми друзями та однокласниками. Однак вам необхідно попередити її про небезпеку спілкування в Інтернеті з незнайомими людьми.

Стрімкий розвиток Інтернету та комп'ютерних технологій означає, що діти мають звикнути до віртуального життя. Якщо батьки відкрито говоритимуть із дитиною й навчать її правил безпеки у віртуальному просторі, зникне потреба обмежувати доступ дитини до Інтернету.

Робота з дітьми

Психологічна хвилинка. Вправа "Зайченя"

Робота з педагогами

                               Вправи для збереження працездатності в напрузі

Бувай, поганий настрою!

    Аби поліпшити настрій, візьміть аркуш паперу й кольорові олівці, фломастери чи фарби. Спробуйте відобразити кольором свій настрій — розслабтеся й малюйте лінії, фігури та плями на папері. Коли замалюєте весь аркуш або просто захочете зупинитися, переверніть його на зворотний бік.

  На чистому — зворотному — боці напишіть 8—10 слів, які характеризують ваш настрій. Важливо писати те, що одразу спадає на думку. Відтак переверніть аркуш, погляньте на малюнок, що відображає ваш настрій, і перечитайте його опис. Після цього розірвіть аркуш на дрібні шматочки, зіжмакайте його та викиньте у смітник. Уявіть, що ви викинули поганий настрій, нав’язливі думки й переживання через проблеми. Так ви звільните себе від негативних емоцій, і хороше не змусить себе довго чекати.

Порожній циліндр

Позбутися від негативних емоцій допоможе вправа «Порожній циліндр». Встаньте, ноги поставте на ширині плечей, руки витягніть уперед долонями вгору. Станьте на носки, одночасно вигніть спину та витягніть руки вгору й назад. Уявіть усередині порожній циліндр і подумки зберіть у нього все, що вас турбує. Ви можете помістити туди образливі зауваження колег, суперечку в магазині, конфлікт у родині, сварку з друзями, будь-яку несправедливість щодо вас.

Коли циліндр наповниться, глибоко вдихніть, а потім випустіть усе повітря й розслабтеся. Після цього стрес одразу ослабне, а ви відчуєте легкість і комфорт.

Як швидко позбутися від негативних емоцій:

-голосно заспівайте

-різко встаньте і пройдіться

-швидко напишіть або намалюйте щось на папері

-розмалюйте аркуш паперу, зіжмакайте і викиньте

Цікаве дозвілля

Терапевтична казка про Зайченя для дітей. Для тривожних, невпевнених в собі, страх самотніх дій.

Психологічна допомога під час військових дій

«Перша психологічна допомога у разі гострих реакцій на травмівну подію»

Шпаргалка для батьків

Емпатія: як закласти в дітях її основи

ІДЕЇ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ БАТЬКАМ РОЗВИНУТИ В ДІТЕЙ ВДУМЛИВЕ РОЗУМІННЯ ЕМОЦІЙ ІНШОЇ ЛЮДИНИ.

Одна з головних характеристик морально розвинених дітей – це емпатія* та здатність піклуватися про оточуючих людей. Важливо пам'ятати, що хоча наші діти й народжуються із природними здібностями до емпатії та великодушності, розвиток цих рис характеру не відбувається природним чином, більше того, згасає, якщо їх залишити без уваги.

Дослідники виявили, що діти, які мають ці якості, пройшли через відповідне виховання, тобто це означає, що найсильніший вплив на розвиток у дитини здатності піклуватися про потреби інших людей мають її батьки. Це процес повільний і поступовий, але якщо батьки з раннього віку будуть усвідомлено й цілеспрямовано розвивати в дітей дані риси характеру, імовірність успіху дуже висока, отже, дитина виросте небайдужою людиною, здатною глибоко й тонко відчувати.

Дуже важливо розвивати й почуття подяки, яке виражається в повсякденному житті. У наші дні стрімко зростає кількість так званих дітей-«дай». Вони знають, що батьки обов'язково виконають усі їхні забаганки. Не робіть так! Установіть у сім'ї керівні принципи та неухильно дотримуйтесь їх. Якщо мати надто балує дітей матеріальними подарунками, то через кілька років може виявити, що діти виросли зовсім не такими, як вона хотіла. Замість того щоби смітити грішми на величезну кількість подарунків, краще відкладайте їх на вищу освіту дитини. Ключовий момент полягає в тому, що спочатку мама повинна визначити, якими вона хоче бачити своїх дітей у майбутньому, а потім свідомо виховувати їх відповідним чином.

Учіть дитину думати про проблеми й потреби інших людей. Ось кілька ідей, які допоможуть вам у цьому.

• Нехай дитина подумки поміняється ролями з опонентом. Наступного разу, коли виникне конфлікт між вашою дитиною та її другом (або між вами й вашою дитиною), попросіть її зупинитись і подумати, що б вона відчула на місці свого опонента, якби помінялася з ним місцями. Потім попросіть дитину просто зараз обговорити проблему з точки зору свого опонента: «Що в цій ситуації могла би сказати або зробити інша людина?». Якщо дитина ще маленька, ефективно й корисно використовувати ляльки, при цьому кожна лялька може представляти одного з учасників конфлікту. Це дуже сприяє розвитку емпатії.
• Звертайте увагу дитини на її байдужу поведінку. Щоразу, коли ваша дитина діє недоброзичливо, використовуйте це як можливість допомогти їй стати більш сприйнятливою до почуттів інших людей. Просто зверніть увагу дитини на вплив її дій: «Тим, що ти прогнав Петрика, бо захотів грати з Марійкою, ти проявив неуважність до іншої людини, безцеремонність і відсутність такту. Що б ти відчув на його місці?»; «Ти перемкнув канал телевізора на мультфільми, не спитавши батька, чи хоче він додивитися свою передачу. Що б ти відчув, якби з тобою зробили так само?».
• Станьте прикладом істинної щедрості й великодушності. Спробуйте знайти приводи і способи навчити дитину «віддавати», щоб вона змогла відчути величезну радість, яка виникає при цьому. Почніть робити це у присутності дитини, і нехай вона, спостерігаючи за вами, сама долучається до цього, діє разом з вами. Ідеї такі: «Наш сусід захворів, давай зваримо й віднесемо йому гарячий бульйон»; «Тато так стомився. Давай зробимо йому сюрприз і складемо газети, щоб йому не довелось робити це самому». Зробіть прояви щедрості й допомоги іншим людям природним і радісним заняттям, учіть дитину віддавати.
• Учіть дитину ділитися. Це один з перших прикладів моральної поведінки, якого ми повинні навчити наших дітей, починаючи приблизно із дво- або трирічного віку. Коли дитині виповниться два роки, ви можете починати: «Давай ти будеш кататись на гойдалці по черзі зі своїм другом. Спочатку його черга, потім твоя, потім знову його». Малюкам іноді треба «вмикати таймер», свого роду своєчасне нагадування про те, що іншій людині теж необхідно дати можливість пограти з цією іграшкою. Перед тим як до вас у гості прийдуть друзі вашої дитини, проведіть невелику психологічну підготовку, ставлячи дитині такі запитання: «Якими іграшками ти готовий поділитися зі своїм другом?», «Як ти думаєш, яка з твоїх іграшок найбільше сподобається твоєму другу?». Приберіть особливо значущі й дорогі для вашої дитини іграшки, якими вона свідомо не захоче ділитись і через які, відповідно, виникнуть сварки. На цьому етапі важливо допомогти дитині навчитись думати про потреби й почуттях інших людей.

​*Емпатія – розуміння емоційного стану іншої людини за допомогою співпереживання, проникнення в її суб'єктивний світ. Термін «емпатія» вперше застосований Ліппсом у 1885 р. на основі німецького слова einfühling (дослівне значення – проникнення). Одне з найбільш ранніх визначень емпатії знаходимо в роботах З. Фрейда: «Ми враховуємо психічний стан пацієнта, ставимо себе в цей стан і намагаємося зрозуміти його, порівнюючи зі своїм власним».

Робота з дітьми

Ігрові дихальні вправи в ситуації стресу для найменших

Робота з педагогами

Ігри під час війни: як допомогти дитині почуватися в безпеці

Кожна гра має свою мету: розвиток мислення, уваги, уяви, комунікативних навичок, зняття фізичної напруги тощо. І важливо пропонувати дитині актуальну гру. 

«Чарівна кімната» — рухлива гра, яка допоможе зняти фізичну напругу та розслабити м’язи.

Правила: розкажіть дитині історію про чарівника, в кімнаті якого вона щойно опинилася. Її власника зараз немає вдома. Кімната не звичайна, а зачарована. Кожної миті вона змінює свій зовнішній вигляд. І от кімната перетворилась на пустелю — починаємо із дитиною рухатись, ніби у пустелі, стрибаючи на пекучому піску; тепер ми в акваріумі — починаємо плисти; та ось ми й на скелі — імітуємо підйом угору; далі вигадуємо все нові й нові місця, відповідно до обставин.

«Що змінилось?» — гра, яка сприятиме розвитку уваги та пам’яті.

Правила: викладіть перед дитиною декілька предметів: ляльку, набір геометричних фігурок, різноколірні олівці тощо. Попросіть їх запам’ятати. Далі попросіть дитину відвернутися чи заплющити очі та щось змініть: зачіску ляльки, додайте предмет чи заберіть його, поміняйте їх місцями. Дитина має визначити, що змінилось.

«Що було б, якби…?» — гра, яка сприяє розвитку уяви та креативності.

Правила: дайте волю фантазії дитини: нехай вигадує питання та дає розгорнуті відповіді.

– Що було б, якби собаки вміли літати?

– Що було б, якби море пчихало?

– Що було б, якби до вас завітали слони на сніданок?

– Що було б, якби всі футболки перетворилися на книги?

«Історія 2.0» — гра з елементами казкотерапії, яка розвиває уяву та може мати терапевтичний ефект.

Правила: запропонуйте дитині написати історію про продовження пригод улюбленого казкового героя. Можна окреслити конкретну проблематику. Наприклад, а як би цей герой діяв в ситуації повітряної тривоги чи бомбосховищі? Така гра може допомогти дитині виплеснути свої переживання в історію та віднайти відповіді на питання, які хвилюють.

Руханка, яку можна проводити вранці як зарядку (Авторка – Ольга Бабяк)

У саду, у нашому яблунька цвіла.

Пишні свої гілочки до сонця підняла. (імітуємо рухи)

А на гілках квіточки голівками кивають, (імітуємо рухи)

Щоб вродили яблучка, бджілок виглядають. (імітуємо рухи).

Цікаве дозвілля

Я хочу! Манфред Май.

Ця яскраво ілюстрована книжка навчить малюків, як поводитися, щоб із тобою хотілося грати і дружити. Разом із головним героєм оповідань Лиском і його друзями Ведмедиком і Борсучком діти переживуть справжні пригоди - прокотяться на плоту, заблукають і виберуться з лісу. А щоб благополучно повернутися додому, їм доведеться знайти спільну мову з однолітками і дорослими, навчитися дотримуватися правил ввічливості та тримати своє слово.

Психологічна допомога під час військових дій

«Як допомогти впоратися з болючим відчуттям тривоги у дні війни»

Шпаргалка для батьків

Як навчити малюків поважати чужу власність

ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ТОГО, ЩО ТАКЕ ЧУЖА ВЛАСНІСТЬ ТА ЯК ПОТРІБНО ДО НЕЇ СТАВИТИСЬ.

Дітям дошкільного віку буває складно зрозуміти необхідність поважати власність інших людей. З кожним роком, який вони проводять у дошкільних навчальних закладах в оточенні предметів, які їх притягують і належать дитячому садку або іншим дітям, вони все більше й більше дізнаються про баланс між тим, чого хочуть вони, й потребами та правами інших. При цьому важливо врахувати, що такі навички залишаються в них, незважаючи ні на що, усе ще на стадії розвитку.

Дошкільники ще не мають того рівня розвитку мозку, щоб завжди контролювати та керувати своїми бажаннями, й можуть діяти імпульсивно, засовуючи бажану іграшку собі в кишеню або грубо поводитись із тендітними предметами. Їх рівень розвитку також обумовлює наявність певного егоцентризму, що проявляється в тому, що їм важко побачити світ з точки зору інших людей (проте легко зі своєї). Вони також можуть мати труднощі при розумінні самої ідеї власності, їм дійсно нелегко примиритися з різницею в поняттях особистої речі й речі, якою потрібно ділитися (про що їм так часто нагадують у дитячому садку).

Якщо ваша дитина бере та/або псує речі інших дітей, це зовсім не означає, що вона погана дитина, або незабаром почне проявляти все більш серйозну девіантну поведінку (поведінку, що відхиляється від загальноприйнятих норм), – ні. Це просто означає, що ви повинні навчити її поважати власність інших людей, і чим раніше ви це зробите, тим легше буде виправити це дуже розповсюджене, насправді, явище.

Ось деякі принципи, якими можна керуватись під час навчання.

Не робіть великої проблеми через викрадену або пошкоджену річ

Якщо ви це зробите, ваша дитина навчиться лише дуже ефективного способу привертати вашу увагу. Тому краще спокійно порозмовляйте з нею та поясніть, що відчувають інші люди, коли їхні речі ламають чи беруть без дозволу. Обов’язково поєднайте ваші слова із життєвим досвідом своєї дитини, бо дітям цього віку треба дуже багато практикуватись у тому, як ставити себе на місце іншої людини. Скажіть таке: «Як би ти почувався, якби цей хлопчик взяв твою улюблену річ і закинув її в інший кінець кімнати? А тепер подумай, чи хочеться цьому хлопчику, щоб ти теж так добре ставився до його речей. Я знаю, що наступного разу в тебе вийде зробити саме так». Коли ви порозмовляєте зі своєю дитиною, використовуючи такий підхід, то допоможете їй розвивати емпатію, яка слугує міцною основою для формування соціальних навичок.

Навчіть дитину того, наскільки важлива для вас чесність

Хай ваш малюк відразу ж поверне річ, яку він узяв, або розповість власнику про її пошкодження. Не робіть це замість дитини. Потренуйтеся завчасно в тому, що він скаже. Не підскакуйте відразу, щоби пояснити, що сталось, – хай ваша дитина спробує все зробити самостійно, навіть якщо вона соромиться або починає плакати, просто дайте їй шанс вирішити цю ситуацію самостійно.

Попросіть власника речі розповісти про те, що він відчуває у зв’язку з тим, що сталося

Після цього попросіть дитину повторити те, що було сказано. Підкресліть, що ви знаєте, що цього разу ваша дитина не зробила правильний вибір, але тепер, коли вона все знає про те, що відчувають інші при неповажному ставленні до їхніх речей, ви переконані, що наступного разу дитина прийме найкраще рішення.

Вдома обміркуйте наслідки вчинку дитини

Не дозволяйте малюку брати речі без дозволу, навіть якщо це вам жодним чином не заважає й у принципі не є якоюсь проблемою. Поясніть про наслідки, які неминуче настануть, якщо дитина візьме щось без дозволу, та непохитно притримуйтесь їх. Придумайте (превентивно) те саме і для тендітних предметів та включіть у розробку таку поведінку, яка може завдати їм шкоди, навіть якщо дитина поки що не робила нічого подібного. Наслідки не повинні бути спрямовані на покарання дитини, але повинні навчити її важливих речей, тому вибрані вами наслідки мусять включати ремонт зламаного або відновлення стосунків з тією дитиною, в якої було щось узято.

Запропонуйте їй прості фрази та запитання, наприклад: «Будь ласка, можна, я подивлюся твою книгу?» або «Будь ласка, можна, я пограю із твоїм м’ячем?». Обов’язково попрактикуйтеся з нею в тому, щоб, коли дитина погодиться, сказати їй «дякую». Найважливіше при цьому навчити її реагувати та казати «Усе добре, я розумію», якщо інший малюк відмовить їй, сказавши «ні». Ваша дитина повинна зрозуміти, що якщо річ належить не їй, то поділитись чи ні – це право вибору тієї людини, а сама вона не має права використовувати щось лише тому, що вона цього хоче, навіть якщо вона ввічливо попросила.

Хай ваші діти бачать, що ви самі завжди поважаєте власність інших

Чи ввічливо ви попросили дозволу взяти щось, що вам знадобилось, чи просто мовчки взяли це? Якщо ви ненавмисно зламали щось потрібне, що ви будете робити? Ви чесно визнаєте свою помилку та запропонуєте відремонтувати речі чи, може, запропонуєте оплатити власнику шкоду? Ви – головний зразок для наслідування вашої дитини, тож пам’ятайте, що вона завжди спостерігає, слухає й учиться саме у вас.

Іноді діти проявляють руйнівну поведінку, щоби привернути вашу увагу

Тому переконайтеся, що приділяєте своїй дитині позитивну увагу, особливо, якщо вона з повагою ставиться до інших людей та їхніх речей.

Усі ми, включаючи дорослих, вважаємо речі інших людей набагато привабливішими, ніж усе те, що маємо самі. Такі речі захоплюють і надихають нас, захоплюють нашу увагу, а все тому, що вони є для нас новими й незнайомими.

Діти дошкільного віку постійно експериментують із правилами та межами свого світу, в якому так багато нових і цікавих речей, і один з багатьох уроків, які вони повинні отримати, полягає саме в повазі до майна інших людей. Якщо ви можете спокійно обговорити ситуацію та правильно використати неминучі наслідки, незабаром, коли справа дійде до питань ставлення до власності інших людей, ваша дитина правильно відрегулює свою поведінку.

Робота з дітьми

Психологічна хвилинка для дошкільнят

Робота з педагогами

ЕФЕКТИВНІ ПОРАДИ ВІД ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ

    Емоційне вигорання – синдром постійної втоми та емоційного виснаження. Синдром притаманний людям, робота яких пов’язана зі спілкуванням. Наразі ситуація ніби інша, проте спілкування стало в рази більше. В умовах сьогодення зросла необхідність бути на зв’язку, вислуховувати інших, говорити, стежити за актуальними новинами та перевіряти їх.

    Наразі значна частка українців працює без вихідних, шукає роботу чи можливості для допомоги іншим. Втома, роздратування та збудження може погіршити стосунки в колективі, родині та навіть призвести до хвороб. 

ВООЗ описує 3 головних симптоми емоційного вигорання:

1. -Відчуття виснаження, що призводить до порушення сну, зниження імунітету та проблем із концентрацією уваги.
2. -Інтелектуальна й емоційна дистанція з роботою, що супроводжується почуттям негативу та цинізму відносно робочих ситуацій, відірваністю від колективу, відсутністю мотивації та негативним сприйняттям реальності.
3. -Зниження професійної ефективності, що проявляється в неспроможності впоратися з робочими обов’язками, внаслідок чого з’являються сумніви у власних здібностях і компетентності. 

Як зробити так, щоб ваше життя було приємним, а ваші ресурси не випаровувалися?

1. Візьміть перерву. Навіть якщо ви обожнюєте роботу та щоранку прокидаєтеся з думками про неї, пауза потрібна всім. Повноцінна активна відпустка може врятувати від вигорання та надати сил.
2. Піклуйтеся про себе. Приділіть 5 хвилин чашці улюбленого чаю чи кави, телефонній розмові чи улюбленій музиці, якщо відчуваєте прилив тривоги чи роздратування. 
3. Плануйте день. Почніть день із приємної справи, а потім переходьте до поставлених задач.
4. Хваліть себе. Нагадуйте собі про власні досягнення. Виписуйте найзначніші досягнення дня, якщо вам заважає внутрішній перфекціонізм.
5. Чергуйте складні завдання з приємними. Перенапруження під час роботи не сприяє утриманню ресурсу, тож згодом ви починаєте вигоряти. Плануйте свій день так, щоб він був збалансованим, приємним і продуктивним.
6. Говоріть про себе лише позитивне. Не допускайте руйнівних оцінних суджень себе та оточуючих.
7. Частіше займайтеся улюбленою справою. Хобі допомагають уникнути вигорання, головне в цьому процесі – навчитися відновлювати сили та заряджатися енергією.
8. Будьте фізично активними. Фізична активність – ефективний спосіб позбутися вигорання. Після декількох простих вправ тіло почне підганяти вас швидше закінчити роботу та займатися спортом.
9. Будьте уважні. Якщо людина перебуває у стресовому стані, головною проблемою є нестача усвідомлення причини. З уважними та виваженими кроками у вас з'явиться більше часу для роздумів і розв'язання проблем.
10. Зверніться до фахівця. Причини, що лежать в основі емоційного вигорання, іноді важко зрозуміти без професійної допомоги. Терапія – це спосіб підтримки здорового духу. Емоційне вигорання не лише є ознакою стресу на робочому місці, а й може стати причиною нових проблем. Пам'ятайте, що психолог – не лікар, звернувшись до нього ми не стаємо «психами».