Цікаве дозвілля

Повчальні мультики "Не треба ображати друзів"

Шпаргалка для батьків

Як подбати про безпеку дітей в Інтернеті

ВІРТУАЛЬНИЙ СВІТ МОЖЕ БУТИ НЕБЕЗПЕЧНИМ ДЛЯ ДІТЕЙ, ТОМУ БАТЬКИ МУСЯТЬ НАВЧИТИ ЇХ ПРАВИЛ БЕЗПЕКИ

Інтернет – частина нашого повсякденного життя, ми користуємося ним щодня. Віртуальний простір став звичним і для дітей. Крім комп'ютерних ігор, діти використовують Інтернет для навчання, спілкування з друзями тощо. Багато батьків не проти, щоб їхні діти проводили перед комп'ютером менше часу, але повністю вилучити з життя дитини такий спосіб комунікації з навколишнім світом помилково.

Інтернет має багато переваг для дитини, якщо використовувати його правильно. Водночас діти стикаються в Інтернеті з певними небезпеками, наприклад, комп'ютерними вірусами й шкідливими програмами, кібербулінгом, шахрайством. Тому батьки повинні пояснити дитині правила безпеки в Інтернеті.

РОЗГЛЯНЬМО ДОКЛАДНІШЕ, ЯК БАТЬКИ МОЖУТЬ СПРИЯТИ БЕЗПЕЦІ ДИТИНИ В МЕРЕЖІ.

1. Поясніть дитині ризики й небезпеки, із якими вона може стикнутися

Якщо дитина вже досить доросла, щоб користуватися комп'ютером та Інтернетом, варто поговорити з нею про те, із якими негативними явищами вона може стикнутися. Не потрібно лякати дитину або детально змальовувати їй можливі загрози, проте слід розповісти про такі явища, як кібербулінг (залякування через соціальні мережі або електронну пошту) та грумінг (схиляння до протизаконних дій). Відкрита довірлива розмова з дитиною про безпеку в мережі сприятиме тому, що дитина навчиться правильно використовувати Інтернет і уникати можливої небезпеки.

2. Установлюйте обмеження

Батькам потрібно ввести для дитини певні правила користування Інтернетом. Це дасть велику користь усій родині. Для маленьких дітей використання соціальних мереж та інших способів Інтернет-спілкування необхідно обмежити. Дитині старшого віку можна дати більше свободи у використанні соціальних мереж, але варто обмежити час на перегляд сайтів певної тематики й онлайн-ігри. Слід також заборонити використання смартфонів, планшетів і будь-яких інших електронних пристроїв під час прийому їжі та в нічний час. Це сприятиме спілкуванню між членами сім'ї й не заважатиме повноцінному сну дитини.

3. Контролюйте активність дитини в Інтернеті

Інтернет дає дитині змогу отримувати найрізноманітнішу інформацію, але батьки все-таки повинні обмежувати її доступ до певних сайтів. У цьому їм стануть у нагоді програми батьківського контролю. Їх потрібно встановлювати для всіх пристроїв, приєднаних до мережі, для мобільної мережі, окремих пристроїв або для пошукових систем.

Ці програми не дають дитині завантажувати додатки, міняти паролі або налаштування конфіденційності, запобігають доступу дитини до сайтів, що не відповідають її віку, містять небажаний матеріал. Недавнє дослідження показало, що велика кількість дітей до 12-ти років періодично переглядає сайти неприйнятного змісту. Програми батьківського контролю допомагають контролювати використання мережі неповнолітніми дітьми.

4. Дослідіть віртуальний світ разом із дитиною

Інтернет має прекрасні можливості для навчання дитини, тому батькам варто заохочувати дитину використовувати Інтернет для освіти. Зверніть увагу дитини на навчальні ігри і програми. Якщо ви перебуватимете в час, коли дитина працює із ними, поруч, це забезпечить умови для контролю її поведінки і безпеки в мережі. Дитина зможе краще опанувати комп'ютер, якщо ви покажете їй, як користуватися браузерами, пошуковими системами та електронною поштою.

5. Розкажіть дитині про кібербулінг

Кібербулінг, або залякування дітей в Інтернеті, відрізняється від булінгу в реальному житті, але не менш небезпечний для дитини. Засобами кібербулінгу можуть бути соціальні мережі, електронна пошта, ігрові платформи або смс. Дитині можуть погрожувати, залякувати або розголошувати її особисту інформацію. Порозмовляйте з дитиною про кібербулінг, скажіть їй, щоб вона зверталася до вас, якщо стикнеться з подібними явищами в Інтернеті. Також поясніть їй, що не варто занадто багато ділитися в Інтернеті особистою інформацією, оскільки можна стати жертвою кібербулінгу й різних маніпуляцій.

6. Попередьте дитину про ризики, пов'язані зі спілкуванням в Інтернеті

Діти можуть наївно думати, що їх співрозмовники в Інтернеті говорять їм тільки правду. Насправді це може бути зовсім не так. Соціальні мережі, чати й форуми – потенційне джерело небезпеки для дитини. Її можуть втягти в незаконну діяльність.

Немає нічого поганого в тому, що дитина спілкується в соціальних мережах зі своїми друзями та однокласниками. Однак вам необхідно попередити її про небезпеку спілкування в Інтернеті з незнайомими людьми.

Стрімкий розвиток Інтернету та комп'ютерних технологій означає, що діти мають звикнути до віртуального життя. Якщо батьки відкрито говоритимуть із дитиною й навчать її правил безпеки у віртуальному просторі, зникне потреба обмежувати доступ дитини до Інтернету.

Психологічна допомога під час військових дій

 ЧОМУ ВАЖЛИВО ЗАОХОЧУВАТИ ДИТИНУ ДО ГРИ ПІД ЧАС BІЙНИ? 

Гра важлива, щоб допомогти дітям розслабитися. Це також можливість для них подолати минулий чи поточний стрес та підготуватись до майбутнього.

Заохочуйте дитину бавитися з вами, своїми братами сестрами чи іншими дітьми. Це допомагає принести певну “нормальність” до їхнього життя.

ДІЛИМОСЯ КОРИСНИМИ РЕКОМЕНДАЦІЯМИ ДЛЯ СПЕЦІАЛІСТІВ ТА БАТЬКІВ

 Ви можете сприяти розвитку вашої дитини, виділяючи час для гри разом. Просто приділивши кілька хвилин для гри (або для старших дітей, щоб поговорити з ними), - ви допоможете зміцнити ваші стосунки

 Коли ви бавитеся з дитиною, намагайтеся спостерігати за тим, що вона робить, і проявляйте справжній інтерес. Не намагайтеся вказувати їй, що робити. Нехай вона скаже вам, як ви можете допомогти їй у грі. Розкажіть їй, що вам подобається у вашій спільній грі. Наприклад, ви можете сказати: “Мені подобається малюнок, який ти малюєш. Розкажи мені про це”

 Якщо під час гри дітей вас турбує розігрування ними насильства чи випадків, які діти бачили або чули, - спробуйте знайти альтернативні види діяльності, які ви можете запропонувати, і залучіть дітей до участі. Об’єднання з іншими батьками також може бути корисним у цьому

 Для підлітків нормально хотіти трішки побути не у вашій компанії. Проте, знати з ким вони, що вони роблять і коли повернуться, є важливою частиною забезпечення їхньої безпеки. Поговоріть про це зі своїми дітьми та спробуйте досягти їхньої згоди та розуміння з цього приводу

Робота з дітьми

Вправа для зняття стресу "Ледачий кіт"

Робота з педагогами

 "Якщо дитині страшно"

Цікаве дозвілля

 “Правда чи брехня?”

Зміст: Вигаданий герой допомагає дітям розібратися, чому треба говорити правду, як робити правильний вибір, чому всі люди часом брешуть і що робити, коли це вже сталося.

Психологічна допомога під час військових дій

Поради від ДСНС України що робити, якщо ви не встигли добігти до укриття під час обстрілу

Шпаргалка для батьків

Техніки на заземлення при наявності травмуючих переживань

Заземлення є терапевтичним інструментом для зменшення симптомів тривоги та паніки, а також подолання дисоціації або флешбеків. Мета заземлення - вивести людину з травмуючого переживання, в яке вона занурена. В такий спосіб клієнт зможе переорієнтувати свою свідомість і сфокусувати увагу на тому, що відбувається зараз, а не в минулому.

Техніки на заземлення можуть допомогти людині відновити зв'язок:

• з поточним моментом;

• з власним тілом і повернути втрачений власний контроль;

• з безпечним оточенням кімнати, де вона знаходиться.

Вони:

• Заземлюють людину, звертаючи увагу на тіло, дозволяючи відновити зв'язок з реальністю.

• Зосереджують на диханні, збільшуючи її увагу до того, що відбувається тут і зараз.

• Розслаблюють, створюючи спокій.

• Зміцнюють тіло і пробуджують від оніміння і слабкості.

Робота з дітьми

Гра-медитація "Я море"

Робота з педагогами

Правила бесіди за способом активного слухання

ЯКЩО ВИ ХОЧЕТЕ ПОСЛУХАТИ ДИТИНУ, ОБОВ’ЯЗКОВО ПОВЕРНІТЬСЯ ДО НЕЇ ОБЛИЧЧЯМ. ДУЖЕ ВАЖЛИВО, ЩОБ ЇЇ І ВАШІ ОЧІ БУЛИ НА ОДНОМУ РІВНІ.

1. Якщо ви спілкуєтесь із засмученою дитиною, не варто ставити їй запитань. Бажано, щоб ваші відповіді звучали у стверджувальній формі. Здавалося б, різниця між стверджувальним реченням незначна, іноді це слабка інтонація, а реакція на них буває різна.
2. Дуже важливо у бесіді «тримати паузу». Після кожної вашої репліки краще за все помовчати. Пауза допомагає дитині розібратися у своїх переживаннях і одночасно повніше відчути, що ви поруч. Якщо її очі дивляться не на вас, а в бік чи вона «заглиблена у себе», продовжуйте мовчати: у дитини відбувається зараз дуже важлива внутрішня робота.

Бесіда за способом активного слухання незвична для нашої культури, нею оволодіти не просто. Однак результати приємні:

• Зникає чи принаймні сильно зменшується негативне хвилювання дитини. Тут виявляється чудова закономірність: розділена радість подвоюється, розділене горе зменшується вдвічі;
• Дитина, впевнившись, що дорослий готовий її слухати, починає розповідати про себе все більше.
• Дитина сама просувається у вирішення своєї проблеми.

Цікаве дозвілля

 “Синці”

Дівчинка, яку вдома б’ють, ображають і не розуміють, боїться всього в школі, помиляється й не може зібратися з думками. Однак, учителька намагається зрозуміти, що сталося, – і заспокоює дівчинку.

Психологічна допомога під час військових дій

Рекомендації: як зберегти заряд смартфона, якщо ви залишились без електропостачання

Внаслідок ракетних обстрілів рф 10 жовтня на значній частині України було порушено енергопостачання і багато громадян залишилось без світла. Саме тому варто завжди пам'ятати рекомендації щодо налаштування та використання смартфонів, які допоможуть вам максимально довго залишатись на звʼязку.

Намагайтесь заряджати телефон за кожної можливості та тримайте зарядженими павербанки. Обов'язково увімкніть режим енергозбереження (аби його увімкнути перейдіть до панелі швидких налаштувань або до самих налаштувань - батарея, живлення тощо.

Окрім того, намагайтесь якомога рідше вмикати екран та встановіть енергоефективні налаштування екрану. Для цього:

Увімкніть стандартну плавність дисплея замість високої, якщо у смартфоні є відповідне налаштування;

встановіть енергоефективні «шпалери»: чорний фон для OLED/AMOLED-дисплея або світлий – для IPS;

вимкніть автообертання екрана.

Видаліть не критичні для вас додатки, які активно використовують батарею, або додаткові акаунти в цих застосунках. Аби дізнатися рівень енергоспоживання додатків, перейдіть до: Налаштування → Батарея → Використання батареї.

Вимкніть автозавантаження, автооновлення та синхронізацію застосунків (особливо якщо у вас приєднано декілька акаунтів.У режимі енергозбереження ця функція повинна працювати автоматично.

Шпаргалка для батьків

 Казка про соняшникове насіннячко

    Для роботи з дитячою тривожністю, страхами та самотністю.

    На городі на високому соняшнику жила велика родина насіння. Вони жили дружно і весело. Одного разу - справа була в кінці літа - їх розбудили дивні звуки. Це був голос Вітру. Він шелестів все голосніше і голосніше.

    «Вже час! Вже час !! Вже час !!! » - шепотів Вітер. Насіння раптом зрозуміло, що їм дійсно пора покидати кошик рідного соняшника. Вони поспішили і стали прощатися один з одним. Одних забирали птахи, інші відлітали разом з вітром, а найбільш нетерплячі самі вистрибували з кошика. Ті, хто залишився, із захопленням обговорювали майбутню подорож і щось невідоме, що чекало їх. Вони знали, що їх чекає якесь надзвичайне перетворення.

    Тільки одне зернятко сумувало. Йому не хотілося покидати рідний кошик, який все літо гріло сонечко і в якому було так затишно.

    - Куди ви поспішаєте? Ви ніколи раніше не покидали будинки і не знаєте, що там, зовні! Я нікуди не збираюся йти! Я залишуся тут! - говорило воно. Брати і сестри сміялися над насіннячком, говорили: - Ти боягуз! Як можна відмовитися від такої подорожі ?. І з кожним днем ​​в кошику їх залишалося все менше і менше. І ось, нарешті, прийшов день, коли насінина залишилася в кошику одна-однісінька. Ніхто над нею більше не сміявся, ніхто не називав її боягузкою, але і ніхто не кликав її більше з собою. Насінині раптом стало так самотньо! Ах! Ну чому я не покинув кошик зі своїми братами і сестрами! «Може я і правда боягуз?» - думало насіннячко.

    Пішов дощ. А тут ще й похолоднішало, і вітер став злим і вже не шепотів, а свистів: «Поспіш-ш-ш-ш-ша-ай!». Соняшник гнувся до землі під поривами вітру. Насінині стало страшно залишатися в кошику, який, здавалося, ось-ось відірветься від стебла і покотиться невідомо куди. «Що буде зі мною? Куди віднесе мене Вітер? Невже я більше ніколи не побачу своїх братів і сестер? - запитувала вона себе. - Я хочу бути разом з ними. Я не хочу залишатися тут одна.     Невже я не зможу подолати свій страх? ». І тут насіннячко зважилося. «Будь, що буде!» - і, зібравшись з силами, стрибнуло вниз. Вітер підхопив його, щоб воно не забилося, і дбайливо опустив на м'яку землю. Земля була теплою, десь нагорі Вітер уже завивав, але звідси його шум здавався колисковою піснею. Тут було безпечно. Тут було так само затишно, як колись в кошику соняшника, і насіннячко, стомлене і змучене, непомітно для себе заснуло. Прокинулося насіннячко ранньою весною. Прокинулося і не впізнало самого себе. Тепер це було вже не насіннячко, а ніжний зелений паросток, який тягнувся до ласкавого сонця. А навколо було безліч таких же паростків, в які перетворилися його брати і сестри-насінини. Вони всі були раді зустрітися, а особливо вони раділи нашому насіннячку. І тепер уже ніхто не називав його боягузом. Всі говорили йому: - Ти молодець! Ти виявилося таким сміливим! Адже ти залишився один, і не було кому тебе підтримати. Всі пишалися ним. І насіннячко було дуже щасливе.

З книги «Лабіринти душі»

Автор Ольга Хухлаєва

Робота з дітьми

Психологічна допомога в час війни. Вправа "емоційний м'яч"

Робота з педагогами

 Пам'ятка для педагога

Цікаве дозвілля

 “Піп”

Це історія про песика, який хоче стати поводирем для незрячих. Однак, навчання йому важко вдається, він помиляється і провалює іспит. Утім, коли виходить з університету, бачить незрячу людину, яка ненароком зайшла на будівельний майданчик і не може звідти вийти. Піп виводить дівчину звідти. У мультфільмі йдеться про вміння допомагати, пробачати, емпатію, бажання вчитися і йти до своєї мети, і як важливо навчатися не заради оцінок, а заради навичок.

Психологічна допомога під час військових дій

Психологічна допомога під час війни: 6 кроків допомоги постраждалим в умовах війни

Психологи ДСНС України підготували низку рекомендацій, як допомогти людині у кризовій ситуації.

Кожна ситуація може і буде індивідуальною, однак ви можете використовувати загальний шаблон і адаптувати під потреби конкретної людини.

Шпаргалка для батьків

Уроки мінної безпеки з дітьми

Урок 2.

Робота з дітьми

Гра «Четвертий зайвий»

Сприятиме:

розвитку уваги та пам’яті

розвитку логічних операцій

розвитку пізнавального інтересу дитини

розвитку загальної обізнаності

Робота з педагогами

Дошкільник, девайс і психологічний розвиток 

   Чимало користі маємо від розвитку сучасних технологій. Але не все так однозначно. Дитина, яка змалечку оточена цифровими приладами, часто мимоволі потрапляє в залежність від них. Девайси впливають на її психологічний розвиток. Як же побороти негативні наслідки, а ще ліпше — як їх уникнути?

       Нині рідко коли можна побачити дитину без девайса в руках — навіть на дитячому майданчику якась дитина сидить зі смартфоном, а інші обліпили її з усіх боків і зосереджено дивляться на дисплей. Діти не поспішають на гойдалки, не з’їжджають з гірки, не «готують пиріг» із «борошна»-піску з «горішками»-камінцями...

            Похід у дитячу поліклініку також дивує. Тепер там не надто гамірно. Аби зрозуміти причину тиші, достатньо підійти до кабінету лікаря — майже всі діти грають у комп’ютерні ігри на смартфонах чи планшетах. Вони не бігають, не пустують, не граються, не смикають мам і тат запитаннями на кшталт: «А вже скоро?», «А зараз ми?», «А там що?», «А стільчиків стільки навіщо?» тощо.

            Батькам, безперечно, це дуже зручно — можна не заморочуватися, не розмовляти з дітьми, не гратися з ними тощо. Натомість є час спокійно почитати чи подивитися новини у своєму смартфоні, «погортати» сторінки в соціальних мережах. Та й діти, здавалося б, непогано при цьому почуваються… Утім, чи насправді все так чудово?                 Батьківські уявлення щодо «цифри»

    Дедалі більше дітей з раннього віку є digital-залежними (digital — від англ. цифровий). І рік у рік ця залежність лише «молодшає». Колись таку залежність вважали проблемою підліткового віку. Пізніше її діагностували вже в молодшому шкільному віці. Нині багато дошкільників є залежними. До того ж батьки вперто не вбачають у цьому проблеми. Навпаки, вони з радістю сприймають той факт, що дитина рано засвоює різні девайси-гаджети. Вважають, що це є ознакою високого інтелекту їхнього чада і передвіщає його майбутню успішність у житті. Основними аргументами батьків на підтримку раннього ознайомлення дитини з девайсом є:

-        - у всіх довкола є, а я не хочу, щоб моя дитина почувалася обділеною;

-        - без цифрової грамотності сучасна дитина не може стати успішною.

Світ навколо — цифровий. Отже, і дитина має плавати в digital-просторі як риба у воді. Батьки, які особливо заклопотані «вписуванням» своїх дітей у цифровий світ, добирають їм хороші, дорогі пристрої і комп’ютерні ігри, що розвивають логіку, пам’ять, допомагають вивчити літери тощо. І навіть інформація про жахливі, катастрофічні наслідки надто тісного спілкування дітей з девайсами, скажімо, історія із «Синім китом», зовсім не спонукає батьків зупинитися й замислитися. Здається, що до підліткового віку ще так далеко, а дошкільник грає в доволі безпечні і навіть корисні іграшки, а не «тиняється» в соціальних мережах.

            Безтурботність батьків підтверджують та підкріплюють і думки деяких науковців. Вони запевняють, що сучасна три-чотирирічна дитина має володіти навичками інтернет-серфінгу. Ці навички науковці називають базовими для життя в сучасному світі нарівні з такими, як навички спілкування з іншими людьми, поведінки у громадських місцях тощо. І одна із функціій батьків — стати провідником у світ інтернету. Тобто, з одного боку, показувати його можливості, а з другого, стежити за часом — скільки дитина перебуває в мережі, та контентом, з яким вона стикається. «Щоб дитина не порізалася — не ховай ножа, а навчи ним користуватися». Та чи справді інтернет та цифрові пристрої подібні до ножа?

       Завдання та потреби вікового розвитку дошкільника

Вагомий список для життєвого періоду завдовжки всього лише в чотири роки!

       Обов’язковою умовою розвитку дитини є задоволення її основних психологічних потреб. Це потреби в любові та прийнятті, в увазі, співучасті та спілкуванні — як з дітьми, так і з дорослими. Окрім цього, потреби в повазі, співпраці, русі, самостійності, самовираженні, навчанні, а також мати друзів. Лише за умови задоволення цих потреб можливе психологічне благополуччя дитини та вирішення вікових завдань розвитку.

Основним простором, в якому живе і розвивається дитина, є простір гри. Сюжетно-рольова гра, в яку дитина грає як з іншими дітьми, так і з собою, є провідною діяльністю дошкільного віку. Саме за допомогою гри вирішуються завдання розвитку. Завдяки грі оточення і навколишня дійсність стають внутрішньою дійсністю дитини.

    Із девайсом у руках: як реалізуються завдання вікового розвитку

   А що відбувається, коли до рук дитини потрапляє девайс? Чи впливає він на реалізацію завдань вікового розвитку?

Рухова сфера

   Дитина позбавлена необхідних їй рухів. Найпомітнішими для батьків наслідками знерухомлення дитини є патологічні зміни в її фізичному здоров’ї. Зокрема, виникають сколіоз, ожиріння, проблеми із зором тощо. Утім, через відсутність рухової активності страждає і психічний розвиток. Адже саме в русі розвивається кора великих півкуль мозку, формуються нові нейронні зв’язки, вибудовуються «мости» між правою і лівою півкулями.

    У віртуальних іграх розвивається тільки дрібна моторика, та й то лише в певний, вузькообмежений спосіб. Дитина не має можливості відчувати своє тіло у різних видах діяльності, розвивати рівновагу, координувати різні частини тіла та їх рухи. Адже «стрибати» в комп’ютерній грі і стрибати насправді — велика різниця.

Пізнавальна сфера

  Дитина звикає отримувати різноманітну інформацію. Утім, не навчається її шукати, здобувати. У неї не зароджуються запитання: «чому?», «що?», «навіщо?», «яким чином?» тощо. Коли дитину постійно «бомбардують» різними картинками — яскравими, цікавими, привабливими — саме вони і захоплюють увагу дитини. Тож навіть якщо пізнавальні запитання виникають, вони одразу і зникають через потік візуальної інформації. І це стосується не лише розважальних комп’ютерних ігор та іграшок, а й розвивальних.
     Навіть якщо дитина просто складає фігури у форми, цей процес у digital-просторі різко відрізняється від процесу, що відбувається в реальності: у віртуальному просторі неможливо помацати фігуру, зважити її, спробувати «на зуб» — всі органи чуття, крім зору, не беруть жодної участі в операції.

      Отже, формується збіднений, сплощений, однобічний образ реальності.

     Уява не має шансів на розвиток. Адже у такій великій кількості нав’язаних образів неможливо створювати власні. Що маємо в результаті? Страждає розвиток логіки, уяви, однобічно розвивається орієнтація у просторі й часі.

Особистісна і соціальна сфери

    Дитина, яка грає в комп’ютерні ігри, не має змоги формувати власні погляди. Натомість відбувається непомітна асиміляція повідомлення, яке заклали розробники гри. Самооцінка дитини поступово починає залежати від рівня, пройденого у грі, або від кількості зароблених у ній балів. Почуття задоволення від досягнень з’являється у дитини на дуже короткий час, після чого змінюється на бажання отримати ще більше балів, досягти ще вищого рівня у грі або одержати іншу іграшку.

Комп’ютерні ігри не сприяють соціалізації дитини. Адже в них відсутні партнери по грі. Дитина, яка сидить поруч «в іншому девайсі», не є партнером. Тож комп’ютерні ігри гальмують соціальний розвиток дитини, заважають засвоєнню норм соціальної взаємодії, становленню вольової регуляції поведінки.
     Чи може дитина дізнатися, що битися погано, якщо вона «сидить у планшеті» і не знає, як це боляче й образливо, коли б’ють? Чи може вона дізнатися, що добре допомагати мамі, якщо не бачить її — спочатку втомлену, а потім усміхнену, після того як дитина допомогла? Чи навчається дитина любити, піклуватися, співчувати?

Відсутність живого спілкування стає перешкодою для засвоєння мови почуттів, і дитина не має змоги навчитися висловлювати свої переживання за допомогою поглядів, жестів, міміки, пози, рухів та «зчитувати» їх у відповідь. Діти просто не навчаються:

-         дружити;

-         співпереживати;

-         поспішати на допомогу;

-         сваритися-миритися;

-         виявляти свої емоції у прийнятній для оточення формі.

     Поступово гри реальної стає дедалі менше. Адже з девайсом набагато простіше, ніж з іншою дитиною: тут усе зрозуміло, до того ж яскраво й швидко. Непотрібно вигадувати сюжет, непотрібно чути іншого, шукати з ним порозуміння, вибудовувати взаємодію. Так, сюжетно-рольова гра ще не встигла з’явитися, а вже згасає. А наслідування звичних для людського життя ситуацій та дій, перенесене у віртуальний світ, схоже на фальшиву банкноту: вигляд має ніби такий самий, але за суттю — зовсім не те.

       Психологічні потреби

      Дитина може пережити, відчути звернені до неї любов і прийнятя через:

-        - тактильну ласку;

-        - увагу;

-        - погляд в очі;

-        - спілкування;

-        - реальну спільну гру.

    Чи можливо це у віртуальному світі? Що можуть намальовані персонажі? Замінити читання казки батьками? Поцікавитися про те, як пройшов день? Подивитися дивитися дитині в очі? Чи отримує дитина від девайсів душевне й тілесне тепло? Навряд!
     Девайси розв’язують руки батькам, заспокоюють їхню совість. Адже це не батько не хоче почитати дитині, а дитина просить замість читання комп’ютерну гру. Про те, що така гра не дає дітям того, що для них життєво необхідно, батьки воліють не замислюватися.

      Ось і виходить, що час, проведений з девайсом, — це вкрадений у дитини час. Так, можливо, поява девайсів полегшила батькам догляд за своїми чадами. Мовляв, можна не переживати, чи не промочила дитина ноги, з якою компанією вона зв’язалася, чи не нарветься на злочинців. Адже дитина сидить у теплій вітальні з планшетом у руках. Однак чи не зависока ціна? Внаслідок тривалої фрустрації психологічних потреб найчастіше в дитини розвивається емоційне неблагополуччя. Воно може проявлятися в агресії, що спрямована на інших або на саму себе, а також депресії, страхах, почутті незахищеності. Чи цього хочуть батьки своїм дітям?

     Емоційне благополуччя

      Емоційне благополуччя — це:

-         базове почуття емоційного комфорту, що забезпечує довіру й активне ставлення до світу;

-         важлива умова збереження фізичного та психічного здоров’я дитини.

   Фундамент емоційного благополуччя закладається в дитячому віці завдяки вияву любові, піклування й поваги дорослого, який демонструє дитині своє позитивно-емоційне ставлення. Тож емоційне благополуччя є чинником розвитку дитини.

      Колись емоційно неблагополучні діти були вихідцями з «проблемних» сімей: неповних, сімей алкоголіків, наркоманів тощо. Однак тепер усе змінилося. Емоційне неблагополуччя дітей спостерігається у сім’ях, які під визначення «проблемності» нібито не підпадають. І таких сімей стає дедалі більше.

      Переважно сучасні батьки настільки зайняті своїми дорослими справами, що завдання розвитку та виховання дітей перекладають на девайси. Безперечно, деякі з дорослих справ важливі, наприклад матеріальне забезпечення родини. Однак коли батьки повертаються з роботи додому, то часто не переймаються дітьми, а заглиблюються у власний серфінг інтернетом і залишають дитячі потреби десь на периферії своєї уваги.

Сенсорні перевантаження та їхній вплив на розвиток дитини

        Дитина, яка проводить своє життя перед монітором, страждає від сенсорного перевантаження. Це ще один вагомий побічний ефект занадто тісної дружби дитини з девайсом.

Термін «сенсорне перевантаження» — медичний, і його використовують передусім для опису людей, які мають розлади аутистичного спектра. Утім, він давно вже вийшов за межі медицини і стабільно увійшов у практику психологів і психотерапевтів через стиль повсякденне життя сучасних сімей.

Сенсорного перевантаження може зазнати будь-яка людина, однак найбільш чутливими є люди зі слабкими психічними ресурсами. Зокрема, діти. До того ж сучасне життя наповнене ситуаціями, що загрожують сенсорним перевантаженням дошкільникам:

-         надмірне залучення дитини до усіляких «розвивалок»;

-         постійний поспіх;

-         шуми на вулиці і вдома;

-         навала візуальних стимулів — реклами, вітрини, вогні тощо.

А якщо дорослі ще й дозволяють дітям безконтрольно сидіти перед монітором…

Digital-залежність: як це починається

      У дітей дошкільного і молодшого шкільного віку дуже легко виникає інтернет-залежність. Вона проявляється в бажанні дитини постійно отримувати нову інформацію, нові стимули, нові враження. Діти дуже допитливі, і перегляд мультфільмів, нові ігри, пошук картинок в інтернеті можуть стати майже нав’язливим станом. Клік-клік. Клік-клік. І так безперестанку.

    Сенсорне перевантаження — стан, що виникає, внаслідок перевантаженості мозку та нервової системи надзвичайно великою кількістю сенсорних впливів. Мозок не здатний обробити та проаналізувати інформацію, яка надходить. Надмірна інформація може надходити як від кількох сенсорних систем, так і від однієї. Тобто це ситуація, коли навколишнє середовище стає джерелом більшої кількості стимулів порівняно з тією, на яку людина здатна звернути увагу або яку вона може опрацювати.

Тож у дітей виникає втома, зниження психічної активності, що проявляється у стрімкому зменшенні пізнавальної і творчої активності дитини. Вони не навчаються самостійно структурувати час, не можуть вигадувати ігри і займати себе якоюсь діяльністю. Однак діти стають «вічно голодними» споживачами стимулів, потребують, щоб їх постійно розважали. Вони розучуються жити без перевантаження. До того ж не встигають проживати враження, насичуватися ними. Отже, враження не стають переживаннями дитини — увага одразу ж перескакує на щось нове. Так пересичення обертається хронічним дефіцитом. Активність у віртуальному просторі поступово замінює активність у реальному житті, яка тепер сприймається як нудна, одноманітна, нецікава.

         От і виходить, що коли дорослі дають дитині в руки девайс, то не просто крадуть у неї час, який вона проводить за монітором, вони крадуть у неї сьогодення і майбутнє. Вони руйнують здатність дитини отримувати задоволення і радіти простим життєвим речам: походам, катанню на велосипеді, співу пташок, біганню по калюжах і ще багато, багато чому.

«Оцифровування» дошкільників — чи можливо запобігти

      Найкращим розв’язанням проблеми digital-залежності сучасних дітей є її уникнення. Як її можна уникнути? Дуже просто — не давати дитині девайс. Підстав для хвилювання, що дитина через це не встигне щось зробити, щось пропустить чи втратить, немає. Свого часу вона легко й швидко засвоїть комп’ютерну грамотність. А відтак стане настільки ж впевненим «плавцем» у «цифровому морі», як і та дитина, що проводить у ньому життя з раннього дитинства.

Гаджет або Девайс? Що в терміні твоєму?

Девайс (англ. device — пристрій) — будь-який корисний технічний пристрій, побутовий прилад, пристосування, конструктивно завершена технічна система, що має певне функціональне призначення.

Гаджет (англ. gadget — пристрій) — цікава технічна новинка, електронний пристрій або інший засіб.

Утім, гаджет, на відміну від девайса, не закінчений самостійний і самодостатній пристрій, а якесь технологічне доповнення до нього на кшталт зовнішнього модема для планшета чи ноутбука або зовнішнього спалаху для фотоапарата. Гаджет має підвищену функціональність порівняно з основним пристроєм, але при цьому й доволі обмежені можливості, оскільки окремо використовуватися не може, а слугує лише доповненням для девайса.
        Не кожний гаджет є девайсом. Проте девайс може бути гаджетом.

Так, інтернет сам собою — ні зло, ні добро. Він — даність нашого часу. Однак ліпше відкласти знайомство з ним до пори, коли в дитини виробиться критичне ставлення до інформації, сформується достатній рівень самоконтролю. Крім того, мають бути вирішені завдання розвитку, які передбачають активну участь дитини у реальному просторі^*. Взагалі, що пізніше це станеться, то ліпше. Чудово, якщо вступ у digital-життя відбудеться не раніше підліткового віку — і бажано разом з батьками та «батьківськими фільтрами».

      Проблема «оцифровування» сучасних дошкільників не може бути розв’язана сама собою. Потрібна активна участь дитячих психологів, до завдання яких має входити:

-         - психологічна просвіта батьків з питань психологічного розвитку дітей, особливостей функціонування дитячої психіки та особливостей формування digital-залежності в дитячому віці;

-         - проведення семінарів і тренінгів, які навчають батьків основ взаємодії із власними дітьми, спільного приємного й корисного проведення часу для психологічного та фізичного здоров’я дітей.

        Отже, час, який дошкільник проводить перед екраном, — не просто час, витрачений даремно. Це час, вилучений з життя дитини, адже не вирішуються важливі та невід’єдмні завдання саме дошкільного віку — пізнання світу, розвитку, навчання соціальної взаємодії.

Журнал «Практичний психолог Дитячий садок.» № 11 Листопад 2017