Робота з педагогами

Щорічна основна відпустка з 01.06 по 13.07

Робота з педагогами

 Ігри під час війни: як допомогти дитині почуватися в безпеці

Кожна гра має свою мету: розвиток мислення, уваги, уяви, комунікативних навичок, зняття фізичної напруги тощо. І важливо пропонувати дитині актуальну гру. 

«Чарівна кімната» — рухлива гра, яка допоможе зняти фізичну напругу та розслабити м’язи.

Правила: розкажіть дитині історію про чарівника, в кімнаті якого вона щойно опинилася. Її власника зараз немає вдома. Кімната не звичайна, а зачарована. Кожної миті вона змінює свій зовнішній вигляд. І от кімната перетворилась на пустелю — починаємо із дитиною рухатись, ніби у пустелі, стрибаючи на пекучому піску; тепер ми в акваріумі — починаємо плисти; та ось ми й на скелі — імітуємо підйом угору; далі вигадуємо все нові й нові місця, відповідно до обставин.

«Що змінилось?» — гра, яка сприятиме розвитку уваги та пам’яті.

Правила: викладіть перед дитиною декілька предметів: ляльку, набір геометричних фігурок, різноколірні олівці тощо. Попросіть їх запам’ятати. Далі попросіть дитину відвернутися чи заплющити очі та щось змініть: зачіску ляльки, додайте предмет чи заберіть його, поміняйте їх місцями. Дитина має визначити, що змінилось.

«Що було б, якби…?» — гра, яка сприяє розвитку уяви та креативності.

Правила: дайте волю фантазії дитини: нехай вигадує питання та дає розгорнуті відповіді.

– Що було б, якби собаки вміли літати?

– Що було б, якби море пчихало?

– Що було б, якби до вас завітали слони на сніданок?

– Що було б, якби всі футболки перетворилися на книги?

«Історія 2.0» — гра з елементами казкотерапії, яка розвиває уяву та може мати терапевтичний ефект.

Правила: запропонуйте дитині написати історію про продовження пригод улюбленого казкового героя. Можна окреслити конкретну проблематику. Наприклад, а як би цей герой діяв в ситуації повітряної тривоги чи бомбосховищі? Така гра може допомогти дитині виплеснути свої переживання в історію та віднайти відповіді на питання, які хвилюють.

Руханка, яку можна проводити вранці як зарядку (Авторка – Ольга Бабяк)

У саду, у нашому яблунька цвіла.

Пишні свої гілочки до сонця підняла. (імітуємо рухи)

А на гілках квіточки голівками кивають, (імітуємо рухи)

Щоб вродили яблучка, бджілок виглядають. (імітуємо рухи).

Шпаргалка для батьків

 Як навчити малюків поважати чужу власність

ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ТОГО, ЩО ТАКЕ ЧУЖА ВЛАСНІСТЬ ТА ЯК ПОТРІБНО ДО НЕЇ СТАВИТИСЬ.

Дітям дошкільного віку буває складно зрозуміти необхідність поважати власність інших людей. З кожним роком, який вони проводять у дошкільних навчальних закладах в оточенні предметів, які їх притягують і належать дитячому садку або іншим дітям, вони все більше й більше дізнаються про баланс між тим, чого хочуть вони, й потребами та правами інших. При цьому важливо врахувати, що такі навички залишаються в них, незважаючи ні на що, усе ще на стадії розвитку.

Дошкільники ще не мають того рівня розвитку мозку, щоб завжди контролювати та керувати своїми бажаннями, й можуть діяти імпульсивно, засовуючи бажану іграшку собі в кишеню або грубо поводитись із тендітними предметами. Їх рівень розвитку також обумовлює наявність певного егоцентризму, що проявляється в тому, що їм важко побачити світ з точки зору інших людей (проте легко зі своєї). Вони також можуть мати труднощі при розумінні самої ідеї власності, їм дійсно нелегко примиритися з різницею в поняттях особистої речі й речі, якою потрібно ділитися (про що їм так часто нагадують у дитячому садку).

Якщо ваша дитина бере та/або псує речі інших дітей, це зовсім не означає, що вона погана дитина, або незабаром почне проявляти все більш серйозну девіантну поведінку (поведінку, що відхиляється від загальноприйнятих норм), – ні. Це просто означає, що ви повинні навчити її поважати власність інших людей, і чим раніше ви це зробите, тим легше буде виправити це дуже розповсюджене, насправді, явище.

Ось деякі принципи, якими можна керуватись під час навчання.

Не робіть великої проблеми через викрадену або пошкоджену річ

Якщо ви це зробите, ваша дитина навчиться лише дуже ефективного способу привертати вашу увагу. Тому краще спокійно порозмовляйте з нею та поясніть, що відчувають інші люди, коли їхні речі ламають чи беруть без дозволу. Обов’язково поєднайте ваші слова із життєвим досвідом своєї дитини, бо дітям цього віку треба дуже багато практикуватись у тому, як ставити себе на місце іншої людини. Скажіть таке: «Як би ти почувався, якби цей хлопчик взяв твою улюблену річ і закинув її в інший кінець кімнати? А тепер подумай, чи хочеться цьому хлопчику, щоб ти теж так добре ставився до його речей. Я знаю, що наступного разу в тебе вийде зробити саме так». Коли ви порозмовляєте зі своєю дитиною, використовуючи такий підхід, то допоможете їй розвивати емпатію, яка слугує міцною основою для формування соціальних навичок.

Навчіть дитину того, наскільки важлива для вас чесність

Хай ваш малюк відразу ж поверне річ, яку він узяв, або розповість власнику про її пошкодження. Не робіть це замість дитини. Потренуйтеся завчасно в тому, що він скаже. Не підскакуйте відразу, щоби пояснити, що сталось, – хай ваша дитина спробує все зробити самостійно, навіть якщо вона соромиться або починає плакати, просто дайте їй шанс вирішити цю ситуацію самостійно.

Попросіть власника речі розповісти про те, що він відчуває у зв’язку з тим, що сталося

Після цього попросіть дитину повторити те, що було сказано. Підкресліть, що ви знаєте, що цього разу ваша дитина не зробила правильний вибір, але тепер, коли вона все знає про те, що відчувають інші при неповажному ставленні до їхніх речей, ви переконані, що наступного разу дитина прийме найкраще рішення.

Вдома обміркуйте наслідки вчинку дитини

Не дозволяйте малюку брати речі без дозволу, навіть якщо це вам жодним чином не заважає й у принципі не є якоюсь проблемою. Поясніть про наслідки, які неминуче настануть, якщо дитина візьме щось без дозволу, та непохитно притримуйтесь їх. Придумайте (превентивно) те саме і для тендітних предметів та включіть у розробку таку поведінку, яка може завдати їм шкоди, навіть якщо дитина поки що не робила нічого подібного. Наслідки не повинні бути спрямовані на покарання дитини, але повинні навчити її важливих речей, тому вибрані вами наслідки мусять включати ремонт зламаного або відновлення стосунків з тією дитиною, в якої було щось узято.

Запропонуйте їй прості фрази та запитання, наприклад: «Будь ласка, можна, я подивлюся твою книгу?» або «Будь ласка, можна, я пограю із твоїм м’ячем?». Обов’язково попрактикуйтеся з нею в тому, щоб, коли дитина погодиться, сказати їй «дякую». Найважливіше при цьому навчити її реагувати та казати «Усе добре, я розумію», якщо інший малюк відмовить їй, сказавши «ні». Ваша дитина повинна зрозуміти, що якщо річ належить не їй, то поділитись чи ні – це право вибору тієї людини, а сама вона не має права використовувати щось лише тому, що вона цього хоче, навіть якщо вона ввічливо попросила.

Хай ваші діти бачать, що ви самі завжди поважаєте власність інших

Чи ввічливо ви попросили дозволу взяти щось, що вам знадобилось, чи просто мовчки взяли це? Якщо ви ненавмисно зламали щось потрібне, що ви будете робити? Ви чесно визнаєте свою помилку та запропонуєте відремонтувати речі чи, може, запропонуєте оплатити власнику шкоду? Ви – головний зразок для наслідування вашої дитини, тож пам’ятайте, що вона завжди спостерігає, слухає й учиться саме у вас.

Іноді діти проявляють руйнівну поведінку, щоби привернути вашу увагу

Тому переконайтеся, що приділяєте своїй дитині позитивну увагу, особливо, якщо вона з повагою ставиться до інших людей та їхніх речей.

Усі ми, включаючи дорослих, вважаємо речі інших людей набагато привабливішими, ніж усе те, що маємо самі. Такі речі захоплюють і надихають нас, захоплюють нашу увагу, а все тому, що вони є для нас новими й незнайомими.

Діти дошкільного віку постійно експериментують із правилами та межами свого світу, в якому так багато нових і цікавих речей, і один з багатьох уроків, які вони повинні отримати, полягає саме в повазі до майна інших людей. Якщо ви можете спокійно обговорити ситуацію та правильно використати неминучі наслідки, незабаром, коли справа дійде до питань ставлення до власності інших людей, ваша дитина правильно відрегулює свою поведінку.

Психологічна допомога під час військових дій

 Психологічна допомога дітям під час воєнних дій

Поради батькам щодо допомоги дітям впоратися з тривожністю під час воєнних дій

1.Не ігноруйте й не ухиляйтесь від запитань, але не лякайте, коли будете відповідати.

2.Пояснюйте, що наша армія захищає нас. У дорослих є план. У вас також є план – обговоріть деталі, що робити в стресових ситуаціях, дайте конкретні інструкції. Поясніть, що ви йдете в більш безпечне місце, проте воно може бути менш комфортним, ніж дім, розкажіть, що зібрали необхідні речі, дайте можливість обрати, що дитина візьме із собою (так вона відчуватиме відповідальність і хоча б мінімальний контроль над ситуацією).

3.Дайте можливість висловити емоції. Скажіть, як самі себе почуваєте (боятися – це нормально, на своєму прикладі покажіть що страх – це ок, ви розумієте дитину, проте не панікуйте й будьте опорою). Потім запитайте в дитини, що вона відчуває, – дайте їй час відкритися, не наполягайте, якщо не хоче говорити.

Обговоріть, що робити із сильними емоціями, і спробуйте зробити це разом: можна плакати, кричати, стискати щось, фізично рухатися (стрибати, ходити), дихати глибоко (глибокий вдих – затримка дихання – видих, для дуже маленьких дітей ще можна дихати так, ніби сильно дмухаєш на квітку). Якщо помітили, що дитина стала панікувати – подихайте разом, випийте ковток води, обійміться. Будьте поруч, дайте знати: як тільки що – ви тут, нехай звертається до вас – вона не одна.

4.Залучайте дитину до вибору того, що будете робити. Давайте вибір із кількох варіантів: будемо дивитися мультик чи помалюємо? Пограємо в цю гру чи в цю?

5.У кожної сім’ї є справи, які ви щодня робили разом – продовжуйте їх робити, це дасть можливість дитині на чомусь концентруватися, трохи поверне відчуття спокою. Якщо ви робили руханку зранку, а ввечері дивилися пізнавальні відео – продовжуйте.

6.Коли слідуєте з дитиною в сховище, поясніть, що кожен герой казок та мультиків проходить випробовування на сміливість і долає різноманітні перешкоди. Пригадайте казки, які читали дитині, мультики, які ви дивилися разом, і згадайте, які там були випробовування. Це допоможе дитині зрозуміти неунікальність ситуації й запустити механізми адаптації.

7.У сховищах холодно або душно, тісно, темно. Але у всіх людей є уява! Пограйте з дитиною в гру “а вигадаймо щось кольорове, щось дивне, щось з вухами й інше”. Так можна зменшити вплив депривації (психічний стан, коли немає змоги задовольняти деякі основні (життєві) психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу.

8.Коли лунають вибухи та постріли, а ви в укритті, можна з дитиною уявляти великі крила янголів (фей тощо), що боронять наших воїнів та допомагають їм нас захищати.

9.Коли в дитини виникають запитання, як ми можемо допомогти, – малюйте з малечею малюнки підтримки та публікуйте їх у соціальних мережах. Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось важливе.

10.Фізичні ігри, дихальні вправи, навчання, вивчення іноземної мови теж допоможуть організму стабілізувати психічну систему після дезорганізації воєнним станом.

Цікаве дозвілля

 Я хочу! Манфред Май.

Ця яскраво ілюстрована книжка навчить малюків, як поводитися, щоб із тобою хотілося грати і дружити. Разом із головним героєм оповідань Лиском і його друзями Ведмедиком і Борсучком діти переживуть справжні пригоди - прокотяться на плоту, заблукають і виберуться з лісу. А щоб благополучно повернутися додому, їм доведеться знайти спільну мову з однолітками і дорослими, навчитися дотримуватися правил ввічливості та тримати своє слово.

Робота з дітьми

 

Сьогодні будемо хитатися, як дерева, з руками-гілками вгору. Наприкінці потягніться до сонечка сильно-сильно!

Хай дітки ростуть здоровими та щасливими!

Робота з педагогами

 Шановні педагоги пропоную Вам ознайомитися з рекомедаціями. Як в теперішній час підтримати свій емоційний стан, поповнювати власний ресурс